УХВАЛА
15 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/10987/18
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Баранця О.М. (головуючий), Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г., Ткача І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Якименко М.М.
від 27.02.2019
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів Сулім В.В., Пономаренко Є.Ю., Буравльов С.І.
від 15.07.2019
за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Укрпідшипник", Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1"
про звернення стягнення на предмет іпотеки
ВСТАНОВИВ:
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22.08.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укрексімбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 у справі № 910/10987/18 та призначив її до розгляду у судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Колос І.Б. (головуючий), Булгакова І.В., Малашенкова Т.М. справу № 910/10987/18 разом із касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
В обґрунтування підстав зазначено, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б. (судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності) від 29.08.2019 у справі № 910/10984/18 за позовом АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Сонас", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПрАТ "Укрпідшипник" , ПАТ "КБ "Актив-Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа з аналогічним предметом, підставами позову та обставинами справи) суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій та направляючи справу на новий розгляд , послався на статті 546, 575 Цивільного кодексу України, статті 1, 3, 23, 33 Закону України "Про іпотеку" та статтю 12 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вказав на те, що державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне визначення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає. Касаційний господарський суд у справі № 910/10984/18 зазначив, що законодавцем врегульована правова ситуація у разі невідповідності відомостей, що внесені та містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документами. Так, пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судами встановлено, що судовим рішенням у справі №910/21911/14 визнано дійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі предмета іпотеки у цій справі.
За загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється.
Крім того, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначено, що право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано на підставі договорів купівлі-продажу.
Положення статті 204 Цивільного кодексу України закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
З урахуванням вищенаведеного у справі № 910/10984/18 Касаційний господарський суд дійшов висновку, що при зміні власника майна іпотека залишається дійсною, а особа до якої перейшло право власності на предмет іпотеки набуває статус іпотекодавця.
Касаційний господарський суд вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у справі № 910/10984/18, оскільки вважає, що відповідно до пункту 2 статті 46 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Закон "Про банки і банківську діяльність" та Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, які підлягають застосуванню до правовідносин, в яких стороною є Банк, який ліквідується. Всі інші закони можуть застосовуватись до таких правовідносин лише в тій частині, що не суперечить положенням цих спеціальних законів, що передбачено приписам ч. 8 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За змістом пункту 2 статті 46 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" втрачають чинність не тільки публічні обтяження, а також будь-які обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Таким чином, положення щодо втрати чинності обмеженнями на розпорядження майном Банку стосується не тільки публічних обтяжень, але всіх і будь-яких обмежень на розпорядження майном. До таких обмежень на розпорядження належать обмеження, встановлені іпотечними договорами та Законом України "Про іпотеку".
Отже, з дня призначення уповноваженої особи Фонду відповідне майно втрачає властивості майна, правовий режим якого регулюється спеціальними нормами законодавства про іпотеку. Стосовно майна Банку, в якому призначено уповноважену особу Фонду діє правовий режим, встановлений нормами Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
З огляду на зазначене, Касаційний суд вважає, що з дня призначення уповноваженої особи ПАТ "КБ "Актив-Банк", втратили чинність обмеження на розпорядження майном, які виникли в зв`язку з обтяженням майна іпотекою.
В даному випадку слід застосовувати норму спеціального закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є пріоритетним в даному випадку перед Законом України "Про іпотеку" .
Частиною другою статті 302 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Частиною третьою статті 301 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Керуючись статтями 33, 233, 234, 235, частиною третьою статті 301, статтею 302 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
1. Прийняти до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/10987/18 за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Укрпідшипник", Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1" про звернення стягнення на предмет іпотеки.
2. Призначити розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на 08 листопада 2019 року о 10:00 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань № 203.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Баранець
Судді І. Булгакова
Т. Дроботова Л. Катеринчук
Б. Львов
К. Пільков
В. Селіваненко
Н. Ткаченко
І. Ткач
