Справа № 361/5779/18
провадження № 2/361/795/19
28.01.2019
У Х В А Л А
28 січня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Селезньової Т.В., при секретарі Корніюк К.А., з участю перекладача ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,представника Органу опіки та піклування ОСОБА_5, розглянувши в підготовчому засіданні в м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_2 Штеффана до ОСОБА_6 про визнання незаконним утримування дитини в Україні, про повернення дитини до місця постійного проживання в Федеративну Республіку Німеччина, про зобов’язання матері передати дитину батькові для забезпечення повернення дитини до місця її постійного проживання,
встановив:
Позовними вимогами, за якими відкрито провадження в даній цивільній справі, є:
1.Визнати незаконним утримування відповідачем в Україні малолітньої дитини – ОСОБА_2 Данієля, 09.07.2011р.н.;
2.Повернути малолітнього ОСОБА_2 Данієля до місця його постійного проживання у Федеративній Республіці Німеччина за адресою Штальбаумштрассе, 14, Гартенхауз, Лейпциг;
3.Зобов,язати відповідача (мати) передати малолітню дитину ОСОБА_2 Данієля позивачу (батьку) для забезпечення повернення дитини до Федеративної Республіки Німеччина до місця її простійного проживання.
Відповідач подала клопотання про прийняття зустрічного позову, в якому просить:
1.Захистити права малолітнього ОСОБА_2 Данієля, 09.07.2011р.н., від фізичного та психологічного насильства зі сторони відповідача (батька дитини) шляхом забезпечення дитині постійного супроводу працівника органу опіки та піклування при спілкуванні з батьком ОСОБА_2 Штефеном; 2.Визнати ОСОБА_2 Штефена обмежено дієздатним.
Дане клопотання представником відповідача вмотивовано тим, що у разі задоволення первісного позову і передання дитини батькові від матері – саме задоволення зустрічного позову і супровід працівника органу опіки забезпечить безпеку дитини; крім того, у разі задоволення зустрічного позову в частині вимоги про визнання позивача обмежено дієздатним – це буде підставою для відмови у первісному позові, оскільки на думку відповідача стан здоров’я позивача і його ставлення до дитини раніше являють собою загрозу для дитини.
Вислухавши думку інших учасників справи, які в цілому заперечували проти прийняття даного позову як зустрічного, суд виходить з наступного:
Дана справа є справою з іноземним елементом, і всі процесуальні питання її розгляду регулюються Цивільним процесуальним Кодексом України, Законом України «Про міжнародне приватне право» ( Закон №2709), а також міжнародними договорами України, які відповідно до ст.3 ЦПК України та ст. 2, ст.3 Закону №2709 є пріоритетними для розгляду даної справи.
Згідно ст.193 ЦПК України в ідповідач має право пред’явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Виходячи з предмету спору за первісним позовом, характеру спірних правовідносин, підстав звернення та порядку розгляду первісного позову, і аналізуючи вимоги, що заявляються як зустрічні, суд робить висновок, що вони не є по своїй суті зустрічними (хоча і заявлені у спорі між тими самими сторонами і з приводу тої самої дитини), оскільки зазначені вимоги регулюються різними законами та мають різні предмети доказування і відповідно різну доказову базу, не є взаємопов’язаними настільки, що їх неможливо розглянути окремо, і крім того задоволення зустрічного позову не виключає можливості задоволення первісного, а названа відповідачем підстава - що задоволення зустрічного позову забезпечить права дитини при виконанні рішення на випадок задоволення первісного позову і під час побачень у Німеччині, – не є підставою, зазначеною у частині другій статті 193 ЦПК України. Таким чином відсутні підстави для прийняття зустрічного позову, зазначені у частині другій статті 193 ЦПК України.
Крім того, вказані зустрічні позовні вимоги передбачають різні процедури їх розгляду. За предметом спору і спірними правовідносинами спір між батьками щодо дитини врегульований сімейним законодавством та - для даного випадку - актами міжнародного права і розглядається в позовному провадженні; натомість для вирішення питання щодо обмеження дієздатності особи національним законом встановлено інший (не позовний) порядок провадження; таким чином і за даною ознакою вказана вимога (про визнання обмежено дієздатним) не може розглядатись в одному провадженні з іншими заявленими позовними вимогами.
Крім того, при відмові у прийнятті зустрічного позову суд враховує положення закону щодо визначення підсудності справ, зокрема статті 497 ЦПК України , а також статей 76, 77 та статті 18 Закону «Про міжнародне приватне право» , і виходить з того, що положення ч.6 ст.30 ЦПК України щодо визначення підсудності зустрічного позову за підсудністю первісного - для даного випадку не є застосовними, виходячи з пріоритету норми міжнародного права у справі з іноземним елементом. Тому ніяким чином не може бути визначено підсудність українському суду позовних вимог, які заявляє відповідач, в тому числі і у спосіб подання даного позову як зустрічного.
Таким чином, зустрічний позов поданий відповідачем з порушенням вимог частини 2 статті 193 ЦПК України і відповідно до ч.3 статті 194 ЦПК України ухвалою суду повертається заявнику, а копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Також через канцелярію до суду надійшов позов ОСОБА_7 яка називає себе третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору; позов пред’явлено до позивача ОСОБА_2 Штефена; в даному позові заявник просить:
1.Усунути перешкоди у спілкуванні з онуком ОСОБА_2 Данієлем шляхом забезпечення права на доступ;
2.Визнати місце проживання малолітнього ОСОБА_2 Данієля, визначене з батьком за адресою Федеративна Республіка Німеччина, м. Лейпциг Штальбаумштрассе 14 Гартунгаус, таким, що порушує права дитини, і зобов’язати батька його змінити.
Представник відповідача підтримав заяву і просив даний позов третьої особи прийняти.
Позивач та його представник заперечували проти прийняття позову третьої особи, як такого, що не є вимогою щодо предмету спору у даній справі.
Згідно ст.52 та ст.195 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, застосовуються положення статей 193 і 194 цього Кодексу.
Таким чином, для вирішення питання про можливість і доцільність прийняття даного позову для спільного розгляду в даній справі, даний позов має бути вимогою щодо того самого предмету спору (згідно ч.1 ст.52 ЦПК) і крім того, мають бути наявними підстави, зазначені у частині другій статті 193 ЦПК України (які визначені для зустрічного позову).
У даному ж випадку, виходячи з предмету спору та підстав первісного позову, і враховуючи предмет та підстави позову ОСОБА_7 (яка доводиться малолітньому рідною бабою), суд робить висновок, що даний позов не є самостійною вимогою третьої особи щодо предмету спору за первісним позовом; права батьків і інших родичів по відношенню до дитини врегульовані різними нормами сімейного законодавства; крім того дані позови не є взаємопов’язаними, вони не є такими, що виникли з одних правовідносин, вони мають різні предмети доказування, і крім того, відсутні підстави вважати, що задоволення такого позову може виключити задоволення первісного позову. Таким чином, відсутні підстави вважати, що доцільним є спільний розгляд даних позовів в одному провадженні.
При цьому суд також враховує наведені вище у даній ухвалі положення процесуального закону, зокрема ст.ст.76,77 Закону №2709, ст.ст.30, 497 ЦПК України, щодо визначення підсудності справ з іноземним елементом, які третьою особою у даному випадку не дотримані.
Таким чином, суд не вбачає підстав для прийняття до спільного розгляду позову ОСОБА_7 як позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.
Враховуючи положення статей 53 та 54 ЦПК України, суд також не вбачає і підстав для залучення ОСОБА_7 до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору. Відмова у залученні третьої особи до участі у справі та відмова у прийнятті позову третьої особи ніяким чином не позбавляє дану особу права на самостійне звернення до суду з цивільним позовом на захист своїх прав.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, поданий заявником з порушенням вимог частини 2 статті 193 ЦПК України і згідно ч.3 статті 194 ЦПК України ухвалою суду повертається заявнику, а копія долучається до матеріалів справи.
Керуючись ст. ст. 193, 194, 195, 52 ЦПК України, Законом України «Про міжнародне приватне право», суд,-
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_6 у клопотанні про прийняття зустрічного позову до ОСОБА_2 Штеффена про захист прав малолітньої дитини (ОСОБА_2 Данієля) від фізичного та психологічного насильства зі сторони батька, забезпечення дитині супроводу працівника органу опіки та піклування при спілкуванні з батьком; про визнання ОСОБА_2 Штефена обмежено дієздатним;
зустрічний позов повернути заявникові; копію зустрічної позовної заявизалишити в матеріалах справи.
Відмовити ОСОБА_7 у залученні до участі у справі у якості третьої особи з самостійними позовними вимогами щодо предмету спору;
позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 Штеффена про усунення перешкоди у спілкуванні з онуком ОСОБА_2 Данієлем, забезпечення права на доступ, про визнання місця проживання дитини з батьком таким, що порушує права дитини, зобов’язання його змінити, - повернути заявникові; копію позовної заявизалишити в матеріалах справи.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня оголошення до Київського апеляційного суду безпосередньо або через Броварський міськрайонний суд Київської області згідно п.15.5 перехідних положень ЦПК України.
Суддя Т.В. Селезньова
