Справа № 591/5935/17
Провадження № 2-а/591/11/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 січня 2019 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.
при секретарі - Устименко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради,3-тя особа: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_2
про скасування рішення Сумської міської ради №416-МР від 24.02.2016 року та зобов»язання вчинити дії -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумської міської ради,3-тя особа: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_2 про скасування рішення Сумської міської ради №416-МР від 24.02.2016 року та зобов»язання вчинити дії і просить судскасувати рішенняСумської міськоїради №416-МР від24.02.2016року,зобовязати Сумськуміську радуна найближчомупленарному засіданнічергової сесіїзатвердити проектземлеустрою земельноїділянки кадастровийномер 5910136600:19:006:0050та передатиїї позивачуу власність.Свої вимогипозивач мотивуєтим,що Сумськаміська радасистематично невиконувала рішеннясудів,що розглянулийого заявипро затвердженняпроекту землеустроюземельної ділянкикадастровий номер5910136600:19:006:0050.Так Зарічний районний суд м. Суми у справі № 591/3621/14-а постановив визнати протиправною бездіяльність Сумської міської ради, що полягає у не розгляді в належний термін його заяви, про затвердження проекту землеустрою. Зарічний районний суд м. Суми в справі № 591/4557/15-а постановив: визнати протиправною бездіяльність міського голови м. Суми, що полягає у невнесенні в належний термін на розгляд Сумської міській раді заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:19:006:0050; зобовязати міського голову м. Суми підготувати та подати на розгляд Сумської міської ради проект рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:19:006:0050; зобовязати Сумську міську раду розглянути під час найближчої сесії проект рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:19:006:0050, зазначивши підстави прийнятого рішення. Незважаючи на те, що судами двічі в справі № 591/3621/14-а та в справі № 591/4557/15-абуло встановленофакт протиправноїбездіяльності,що полягаєв нерозгляді вналежний термінйого заявипро затвердженняпроекту землеустроюта встановленоособистий обовязокміського головим.Суми виконатирішення суду,до цьогочасу належногорішення Сумськаміська радане прийняла,а отжерішення судуне виконане.Також позивачзазначає,що віннамагався добитисявиконання рішеннясуду шляхомініціювання виконавчогопровадження.04.11.2015 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області видано постанову про відкриття виконавчого провадження. 24.02.2016 року Сумська міська рада, не маючи підстав для прийняття такого рішення та в порушення постанови суду в справі № 591/4557/15-а, прийняла рішення № 416-МР про відмову у затвердженні проекту землеустрою без зазначення підстав прийнятого рішення. 29.03.2016 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області було помилково видано постанову про закінчення виконавчого провадження в звязку з повним виконанням рішення суду. 22.04.2016 року начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області було перевірено виконавче провадження за наслідком якого дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження встановлені як такі, що суперечать чинному законодавству та видано постанову про відновлення виконавчого провадження. В постанові про результати перевірки виконавчого провадження зазначено, що в рішенні Сумської міської ради № 416-МР про відмову в затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки відсутні підстави прийнятого рішення, що визнані судом обовязковими. 13.05.2016 року проект рішення про затвердження технічної документації з ініціативи міського голови м. Суми знову було оприлюднено з позитивним змістом. Проте рішення з цього питання до цього часу на голосування не поставлене. 09.02.2017 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області видано постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав виконання державним реєстратором всіх дій передбачених законом. Проте до цього часу рішення Сумської міської ради № 416-МР не скасовано, а рішень про затвердження проекту землеустрою та передачі позивачу у власність земельної ділянки не прийнято.
Позивач вважає такі дії та бездіяльність Сумської міської ради що порушують його права на отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що передбачені статтею 121 Земельного Кодексу України, а тому просить суд скасувати рішення Сумської міської ради № 416- МР від 24.02.2016 року «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1А.» та зобовязати Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії затвердити проект землеустрою земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:19:006:0050 та передати її у власність ОСОБА_1.
Позивач ОСОБА_1 в письмовій заяві позовні вимоги підтримав повністю, просить суд позов задоволити.
Відповідач заперечує задоволенню позовних вимог аргументуючи свою правову позицію тим, що на першому аркуші проекту землеустрою є посилання лише на один сертифікат інженера-землевпорядника, що на думку відповідача свідчить про розробку проекту неналежною організацією. Також відповідач зазначає, що субєкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на власний адміністративний розсуд, що дає йому право відмовити в затвердженні проекту землеустрою.
Позивачем ОСОБА_1 надано відповідь на відзив відповідача в якому він зазначає, що проект землеустрою розроблений ще в 2013 році та був предметом дослідження у 2-х попередніх судових справах повязаних з невиконанням Сумською міською радою своїх обовязків. Факт погодження проекту Управлінням містобудування та земельних відносин Сумської міської ради та Головним управління Дерземагентства у Сумському районі Сумської області, а отже відповідність його змісту вимогам законодавства, було встановлено в судовому порядку та не потребує доказуванню. Також позивач зазначає, що відповідач в своєму запереченні не надає жодних доказів відсутності у розробника проекту землеустрою другого сертифікату, а питання дотримання землевпорядником ліцензійних умов, не є предметом цього спору.
Суд, дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно дост. 50 Закону України від 22.05.2003№ 858-IVПро землеустрійпроект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об»єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленомуЗемельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об»єкти нерухомого майна для об»єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об»єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
Згідно з вимогами ч.ч. 10, 13ст. 123 Земельного Кодексу Українирішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відповідно до пп. г) п. 1 ст. 121 Земельного Кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара;
Частиною 8 ст. 118 з урахуванням ст. 186-1 Земельного Кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Поданий Сумській міській раді проект землеустрою був погоджений належними органами. Наявність погодженого належним чином проекту землеустрою є підтвердженням відповідності такого проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що робить будь яку підставу відмови протиправною.
Пунктом 9 ст. 118 Земельного Кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Частиною 10 ст. 118 Земельного Кодексу України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Частиною 11 ст. 118 Земельного Кодексу України встановлено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Згідно ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
При розгляді справи відповідач не обґрунтував правомірність прийняття рішення щодо відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою. У відзиві на позовну заяву відповідач не зазначив жодного нормативно - правового акту, якому б не відповідав проект землеустрою наданий на затвердження позивачем. Натомість суд погоджується з аргументами наведеними позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог.
Оскільки питання про відведення позивачеві у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд вирішується вже з 2007 року, а процес надання позивачу формальних відмов у затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є скасування рішення Сумської міської ради № 416- МР від 24.02.2016 року та зобовязання Сумської міської ради на найближчому пленарному засіданні чергової сесії затвердити проект землеустрою земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:19:006:0050 та передати її позивачу у власність.
Таке зобов»язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб»єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до пунктів 5 та 6 , статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Зокрема в постанові Верховного суду в справі №818/1976/17 від 18 жовтня 2018 року в спорі про зобовязанням органу місцевого самоврядування затвердити проект землеустрою зазначено: «Крім того, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що задоволення вимоги про зобов»язання відповідача затвердити проект землеустрою в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав особі формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством. Оскільки процес надання позивачу формальних відмов у затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов»язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою. Таке зобов»язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб»єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Колегія суддів також вважає за необхідне зауважити, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб»єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов»язаний відновити порушене право шляхом зобов»язання суб»єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130)».
В постанові Верховного суду в справі №461/2579/17 від 20 березня 2018 року в спорі про скасування рішення органу місцевого самоврядування про відмову затвердити проект землеустрою та передати земельну ділянку у власність, суд приймаючи рішення про залишення в силі рішення судів попередніх інстанцій якими позовна вимога була задоволена, зазначено: «Тому, вирішуючи питання про правомірність рішення Львівської міської ради про відмову в затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність, необхідно виходити з меж повноважень органів місцевого самоврядування в сфері розпорядження землями комунальної власності, визначених законом.… Частиною другоюстатті 6 КАС Українипередбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів»встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов»язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб»єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування». Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05). Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria»№. 30985/96)».
В постанові Верховного суду в справі №806/2254/15 від 24 липня 2018 року в спорі про зобовязанням органу місцевого самоврядування надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою зазначено: «Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб»єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Частиною 2ст.162 КАС Українипередбачено, що головним завданням суду при прийнятті рішення в адміністративній справі є прийняття такого рішення, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб»єкта владних повноважень. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб»єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб»єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов»язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов»язати до цього в судовому порядку».
В постанові Верховного суду в справі №820/4757/17 від 11 квітня 2018 року в спорі про зобовязанням органу місцевого самоврядування надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою зазначено: «Що стосується доводів скаржника про наявність у нього дискреційних повноважень під час вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, колегія суддів керується критеріями, закріпленими устатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб»єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії):1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) ; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. … Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення».
На підставі вищевикладеного, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб»єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі,або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міської ради суму судового збору в розмірі 640 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86,90, 94,98,139,143,158-163,167,186,254, 255, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 кв.№189, РНОКПП НОМЕР_1)- задоволити.
Скасувати рішення Сумської міської ради № 416- МР від 24.02.2016 року «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1А.».
Зобовязати Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії затвердити проект землеустрою земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:19:006:0050 та передати її у власність ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 кв.№189, РНОКПП НОМЕР_1).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб»єкта владних повноважень - Сумської міської ради (40030, м. Суми, площа Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) на користь ОСОБА_1( ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 кв.№189, РНОКПП НОМЕР_1) витрати на оплату судового збору в сумі 640 грн. (шістсот сорок гривень).
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів в порядку, передбаченому ст. 295 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 06 лютого 2019 року.
СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО
