Ухвала
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 205/4196/18
провадження № 61-3537ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у справі
за позовом ОСОБА_2 до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» про визнання незаконним наказу
про звільнення та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
До Верховного Суду надійшла вищезазначена касаційна скарга, яку подано 13 лютого 2019 року.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі представник заявника посилається на те, що
ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР
«Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку
при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати
Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, ураховуючи характер спору та клопотання касаційної скарги, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у частині оскарження судового рішення щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі (3 500, 36 грн х 200%) 7 000, 72 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському р-ні/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: 31219207026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку 207.
На підтвердження оплати судового збору до суду необхідно надати документ, що підтверджує сплату судового збору, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначеного вище недоліку касаційної скарги строк до
01 квітня 2019 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников
