Справа № 308/2823/19
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2019 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Промінвестбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» про визнання договору іпотеки та договору про позасудовий порядок реалізації іпотечного майна недійсними,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач , ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Промінвестбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» про визнання договору іпотеки та договору про позасудовий порядок реалізації іпотечного майна недійсними.
До суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, відповідно якої позивач просить накласти арешт на нерухоме майно а сааме земельну ділянку за адресою в м.Ужгород, по вул. Анкудінова, кадастровий номер 2110100000:73:001:0010 та об’єкт нерухомості (автомагазин) по вул. Анкудінова, буд 4 в м.Ужгороді.
Заява обґрунтована тим, що нерухоме майно а сааме земельну ділянку за адресою в м.Ужгород, по вул. Анкудінова, кадастровий номер 2110100000:73:001:0010 та об’єкт нерухомості (автомагазин) по вул.Анкудінова, буд 4 в м.Ужгороді набуто позивачем та відповідачем ОСОБА_2 під час шлюбу та є спільним сумісною власністю. Вважає, що для забезпечення позову про визнання договору іпотеки недійсним, необхідно накласти арешт на вказане нерухоме майно. Позивач вказує, що зміна власника майна або його частини значно ускладнить захист її прав та виконання судового рішення у випадку задоволення позову. Вказує, що в даному випадку, невжиття заходів забезпечення позову може значено ускладнити або і унеможливити захист її порушених прав щодо спірного майна. Вказує, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права. Пропозиції по зустрічному забезпеченню у заявника відсутні, та вказує, що даний спосіб не може завдати шкоди чи складності відповідачам, чи спірному майну, тому відсутні підстави для зустрічного забезпечення.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову та документи додані до заяви позивачем, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
За правилами п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Постановою ВСУ від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Крім того, ч.3 ст.150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При задоволені заяви про забезпечення позову, суд повинен також враховати практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.1 закону «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов’язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов’язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов’язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов’язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов’язання (взаємні права та обов’язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов’язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов’язанням).
Виконання забезпечувального зобов’язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов’язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Частиною 5 ст.3 закону «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст.631 ЦК).
Статтею 23 закону «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач за позовом, є співмірними із заявленими позовними вимогами та заява має бути задоволені.
Предметом позову є договір іпотеки, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Прмінвестбанк» від 13.06.2007 року за №157/23-2007, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку земельну ділянку за адресою в м.Ужгород, по вул.Анкудінова, кадастровий номер 2110100000:73:001:0010 та обєкт нерухомості (автомагазин) по вул.Анкудінова, буд 4 в м.Ужгороді. Співвласником якого вказується позивач та відповідач ОСОБА_2 та у випадку відчуження вказаного нерухомого майна виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача буде пов’язано із труднощами, оскільки предмет іпотеки, перестане бути власністю позивача та відповідача ОСОБА_2. Вказане свідчить, що заявлений позивачем вид забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого іпотечного майна гарантує виконання можливого рішення суду по справі про визнання недійсними окремих пунктів договору іпотеки цього майна та договору в цілому.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у розі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.
Враховуючи, що в суді вирішується спір про визнання договору іпотеки недійсним, суд вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку за адресою в м.Ужгород, по вул.Анкудінова, кадастровий номер 2110100000:73:001:0010 та обєкт нерухомості (автомагазин) по вул.Анкудінова, буд 4 в м.Ужгороді.
За таких обставин заяву ОСОБА_1 суд вважає обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.149-153,260,353 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
З метою забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Промінвестбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» про визнання договору іпотеки та договору про позасудовий порядок реалізації іпотечного майна недійсними, накласти арешт на нерухоме майно а саме: автомагазин по вул.Анкудінова буд 4 в м.Ужгороді, загальною площею 1589,2 квадратні метри та на земельну ділянку за адресою м.Ужгород, по вул.Анкудінова, кадастровий номер 2110100000:73:001:0010 (Державний акт серії ЗК №017852 від 21.09.2004 року).
Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Ухвала на підставі частини першої статті 157 Цивільного процесуального кодексу України підлягає негайному виконанню з дня її проголошення незалежно від оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення особі відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського
міськрайнного суду ОСОБА_3
