Дата документу 24.07.2019 Справа№ 336/1328/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/1352/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №336/1328/19Суддя-доповідач у 2-й інстанції ОСОБА_2 Категорія: ч.2 ст.307 КК України
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2019 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 31 травня 2019 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Дніпропетровська, яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою і засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
ВСТАНОВИЛА
Вказаним вироком районного суду ОСОБА_8 визнано винуватою і засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.
Близько 14 години 30 хвилин 17 вересня 2018 року ОСОБА_8 , маючи умисел, направлений на незаконний збут наркотичного засобу, за попередньою змовою з невстановленою особою, яка за її розпорядженням розмістила особливо небезпечний наркотичний засіб метадон масою 0,0634 грама в ґрунті на відстані близько двох метрів від західної сторони будинку №154-А по пр.Соборному в м.Запоріжжі, збула зазначену речовину за винагороду в 200 грн., які особа, що у встановленому законом порядку проводила оперативну закупку, на вимогу ОСОБА_8 о 14 годині 26 хвилин цього дня перерахувала на зазначену ОСОБА_8 банківську картку акціонерного товариства «Таскомбанк» № НОМЕР_1 . Наркотичний засіб, загорнутий в поліетиленовий пакет і поміщений у пластикову капсулу, був вилучений особою, яка проводила оперативну закупку, у вказаному місці, на яке йому вказала ОСОБА_8 .
Вказаний наркотичний засіб ОСОБА_8 напередодні набула з метою збуту у невстановленої особи за невстановлених обставин, а потім перевезла його до місця збуту.
Продовжуючи вчинення незаконних дій в сфері обігу наркотичних засобів, ОСОБА_8 о 17 годині 25 хвилин 01 листопада 2018 року біля будинку №15-17 (15/17) по вул.Високовольтній в м.Запоріжжі, де вона зареєстрована і постійно мешкає, збула за винагороду в 900 грн. тій самій особі, яка у встановленому законом порядку проводила оперативну закупку, особливо небезпечний наркотичний засіб метадон масою 0,164 грама, загорнувши його в поліетиленовий пакет, що поміщений в пластикову капсулу, та поклавши наркотик під праве заднє колесо автомобіля «Каліна», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що знаходився у воріт вказаного житла.
Споживач наркотичного засобу, залучений для проведення контролю за вчиненням злочину, за вказівкою ОСОБА_8 , отриманою в телефонній розмові, о 16 годині 52 хвилини зазначеного дня перерахував в терміналі самообслуговування «Ibox» на реквізити зазначеного ОСОБА_8 номеру телефону оператора стільникового зв`язку «Київстар» винагороду за наркотичний засіб у вказаній сумі і отримав предмет закупки у вказаному місці, інформацію про яке надала йому ОСОБА_8 .
Напередодні даних подій вказаний наркотичний засіб ОСОБА_8 з метою збуту набула за тих самих обставин у тієї ж самої особи, що не встановлена слідством, та із зазначеною метою перевезла його до місця збуту.
Продовжуючи протиправну діяльність, ОСОБА_8 о 12 годині 05 хвилин 16 листопада 2018 року в районі перехрестя вулиці Зоряна та провулку Ковальського в м.Запоріжжі збула за винагороду в 600 грн. тій самій особі, яка у встановленому порядку проводила оперативну закупку, особливо небезпечний наркотичний засіб метадон масою 0,1604 грама, загорнувши його в поліетиленовий пакет, що поміщений в пластикову капсулу, та поклавши у зазначеному місці для його отримання покупцем наркотичного засобу.
Покупець наркотичного засобу, залучений для проведення контролю за вчиненням злочину, за вказівкою ОСОБА_9 , отриманою в телефонній розмові, об 11 годині 30 хвилини зазначеного дня перерахував в терміналі самообслуговування «Ibox» на реквізити зазначеного ОСОБА_8 номеру телефону оператора стільникового зв`язку «Київстар», який є відмінним від номеру телефону, що застосовувався при вчиненні епізоду збуту 01 листопада 2019 року, винагороду за наркотичний засіб у вказаній сумі і отримав предмет закупки у вказаному місці, інформацію про яке надала йому ОСОБА_8 .
Напередодні даних подій вказаний наркотичний засіб ОСОБА_8 з метою збуту набула за тих самих обставин у тієї ж самої особи, що не встановлена слідством, та із зазначеною метою перевезла його до місця збуту.
Під час затримання ОСОБА_8 о 15 годині 05 хвилин 16 листопада 2018 року за місцем її постійного проживання в будинку АДРЕСА_2 , в ході проведення її обшуку з правої кишені її куртки було вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб масою 0,2903 грама, загорнутий в поліетиленовий пакет та поміщений до пластикової капсули, який ОСОБА_8 , набувши за описаних обставин у тієї ж самої особи з метою подальшого збуту, зберігала при собі з цією метою.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.2 ст.307 КК, як незаконне придбання, перевезення та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, предметом яких були особливо небезпечні наркотичні засоби, вчинені за попередньою змовою групою осіб, повторно.
Їй призначено покарання із застосуванням положень ст.69 КК у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК обвинувачену звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст.76 КК.
Вирішено питання про запобіжний захід, процесуальні витрати та речові докази.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої, просить вирок скасувати. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.307 КК у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченій покарання із застосуванням ст.69 КК, лише перерахував у вироку обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої, і належним чином не мотивував рішення про можливість застосування ст.69 КК. При цьому суд взагалі не зазначив, які саме обставини істотно знижують ступінь тяжкості скоєних обвинуваченою злочинів.
Крім того, приймаючи рішення про звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК, суд належним чином не врахував, що обвинуваченою вчинено чотири епізоди тяжкого злочину, а саме збут особливо небезпечного наркотичного засобу, один з яких вчинено за попередньою змовою групою осіб. Обвинувачена ніде не працює, вчинила злочин з корисливих мотивів.
Також суд не вирішив в резолютивній частині вироку питання про додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке передбачено санкцією ч.2 ст.307 КК як обов`язкове.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який повністю підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити; обвинувачену та її захисника, які заперечили проти скарги та просили вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Подія злочинів, доведеність винуватості ОСОБА_8 у їх вчиненні, кримінально-правова оцінка її діянь в апеляційному порядку не оскаржені. У зв`язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК вирок суду в цій частині не переглядався.
З цих же підстав судова колегія вважає встановленим скоєння злочинів обвинуваченою ОСОБА_8 за обставин, зазначених в оскарженому вироку суду.
Вимагаючи скасувати вирок, прокурор виходив з того, що суд першої інстанції безпідставно призначив обвинуваченій покарання із застосуванням ст.69 КК, оскільки лише перерахував у вироку обставини, що пом`якшують покарання, і належним чином не мотивував рішення про можливість застосування ст.69 КК. При цьому суд взагалі не зазначив, які саме обставини істотно знижують ступінь тяжкості скоєних обвинуваченою злочинів.
Проте, перевіривши матеріали кримінального провадження, судова колегія не може погодитись з такими доводами та вимогами прокурора з огляду на таке.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_8 покарання, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчинених обвинуваченою кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують покарання.
Зокрема суд врахував, що обвинувачена ОСОБА_8 щиро розкаялася у скоєних злочинах, активно сприяла суду у встановленні істини у справі, раніше не судима, має постійне місце проживання, сім`ю, позитивно характеризується за місцем проживання, має чотирьох малолітніх дітей, двоє з яких страждають на уроджені захворювання. Будь-яких негативних наслідків від дій обвинуваченої не настало, оскільки злочини були вчинені обвинуваченою під контролем працівників поліції. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченої, судом першої інстанції не встановлено.
Вищезазначені обставини, які пом`якшують покарання, із урахуванням наведених даних про особу ОСОБА_8 слід визнати такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають колегії суддів підстави погодитись із висновком районного суду про можливість застосування до ОСОБА_8 положень ч. 1 ст. 69 КК.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставне звільнення обвинуваченої ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК є слушними.
Відповідно до ст.75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Таке рішення суду повинно бути належним чином мотивоване.
Суд першої інстанції, звільняючи обвинувачену ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК, послався на ті ж самі обставини, що були ним враховані при прийнятті рішення про призначення обвинуваченій покарання із застосуванням ст.69 КК. Але при цьому суд належним чином не мотивував, які саме обставини справи та дані про особу винної дають підстави для висновку про можливість її виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.
При цьому суд першої інстанції в достатній мірі не врахував, що обвинувачена на час скоєння злочинів ніде не працювала та вчинила чотири епізоди тяжкого злочину в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Пом`якшуючі покарання обставини та дані про особу обвинуваченої, на які послався суд у вироку, апеляційний суд розцінює, як такі, що є достатніми підставами для призначення ОСОБА_8 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.307 КК на підставі ст.69 КК. Проте судова колегія не находить їх достатніми, у даному випадку, для звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК.
Відтак, вирок суду в частині звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК не відповідає вимогам кримінального закону, а тому в цій частині судове рішення підлягає скасуванню.
Разом з тим, відповідно до положень ч.1 ст.79 КК у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.
Зазначене звільнення є спеціальним видом звільнення від відбування покарання з випробуванням, і допустимість його застосування лише до вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, визнається обов`язковою умовою такого звільнення.
При вирішенні питання щодо можливості звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням у відповідності до ст.79 КК судова колегія виходить з того, що значення інституту звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, полягає у тому, що за його допомогою держава намагається задовольнити передусім інтереси дитини.
Завдяки інституту звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають малолітніх дітей, суд дає ОСОБА_8 можливість виправитися без ізоляції від суспільства, та інших реальних обмежень, характерних для позбавлення волі. ОСОБА_8 має піклуватися про своїх малолітніх дітей, займатися її вихованням постійно, оскільки для жінки, суспільства і держави важливим та особливо цінним є фізичне і моральне здоров`я дитини. Звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання у відповідності до ст.79 КК сприятиме побудові здорового соціального фундаменту для майбутнього життя її малолітніх дітей.
Приймаючи таке рішення, судова колегія виходить з того, що завдяки цьому інституту, закон ставить інтереси дитини, її виховання, вище, ніж негайне виконання покарання, вище за реалізацію цілей кримінальної відповідальності.
Отже, у такий спосіб суд, звільняючи ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання, виходить перш за все з інтересів її дітей дбаючи про їх майбутнє, нормальний розвиток яких, може постраждати через відбування їх матір`ю реального покарання, адже у малолітньому віці особливо важливим є материнське виховання, тому що саме в цей період відбувається становлення моральної самосвідомості дитини.
За таких обставин, судова колегія дійшла глибокого переконання, що в такий спосіб будуть досягнуті не лише спеціальні самостійні цілі кримінальної відповідальності ОСОБА_8 , а й врегульовані суспільні відносини, що складаються між матір`ю і дітьми, жінкою і державою, тобто буде досягнуто загальноправових цілей регулювання суспільних відносин і забезпечення правопорядку в державі.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_8 має чотирьох дітей: 2006 року народження, 2009 року народження, 2012 року народження та 2015 року народження, двоє з яких не досягли семи років, щодо яких вона не позбавлена батьківських прав.
А тому колегія суддів, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, беручи до уваги характер вини обвинуваченої, мотив і мету злочину, а також інші обставини, встановлені у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе у відповідності до ст.79 КК звільнити обвинувачену ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку та покладенням на неї обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК. Адже, на переконання колегії суддів, таке звільнення від відбування покарання надасть можливість обвинуваченій виправитися без ізоляції від суспільства та задовольнить передусім інтереси її дітей.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, п.4 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 31 травня 2019 року щодо ОСОБА_8 в цій справі в частині призначеного покарання та звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України скасувати.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням положень ст.69 КК України, у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.79 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо вона протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов`язки:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу його проголошення.
Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
