Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" серпня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/289/19
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вулиця Воздвиженська, будинок 46, код ЄДРПОУ 19420704)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" (35825, Рівненська область, Острозький район, село Верхів, вулиця Центральна, будинок 22, код ЄДРПОУ 33840626)
про стягнення неустойки за договором в сумі 2 578 292 грн 78 коп.
за участі представників:
від позивача: Боровик Б.М., ордер серія КС 297960 від 20.02.19;
від відповідача: Прищепа О.С. (посв.адв.№829 від 01.08.2011), ордерРН-645№168 від 13.05.19.
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2019 року Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" (далі Підприємство або позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" (далі Товариство або позивач) про стягнення неустойки за договором купівлі-продажу №258/18/13-П від 27.03.2018 року в сумі 2 578 292,78 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач заначив, що 27.03.2018 між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 258/18/13-П, за умовами якого Товариство зобов`язалося поставити Підприємству 2500,00 +- 30% метричних тонн залікової ваги пшениці 5-го класу, гр. "Б" та/чи пшениці м`якої 6-го класу врожаю 2018 року загальною вартістю 12 962 600,00 грн, та/або пшениці м`якої 3-го класу, гр. "А" врожаю 2018 року на загальну вартість 13 686 400,00 грн. Поставка вказаного обсягу Товару мала бути здійснена відповідачем на умовах СРТ-порти Південний, Одеса, Чорноморськ, згідно правил "Інкотермс-2010", в період поставки: з 01.09.2018 по 01.10.2018 - обидві дати включно.
Однак, як зазначає Підприємство, відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав та не поставив у обумовлені сторонами строки Товар.
За наведених підстав, позивач, посилаючись на п. 9 Договору та ст.ст. 610, 611, ЦК України, ст. 230 ГК України, просив стягнути з відповідача на свою користь 2 578 292,78 грн штрафної неустойки.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.05.2019.
14.05.2019 від відповідача надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та доказів до нього. А також клопотання про витребування оригіналів документів, відповідно до якого останній просив витребувати у Підприємства оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в підготовчому судовому засіданні, а саме: оригінал контракту №С077/18 від 18.05.2018; оригінал повідомлення (претензії) від 22.02.2019 про Дефолт контракту №С077/18 від 22.02.2019; оригінал протоколу розгляду повідомлення (претензії) про Дефолт контракту №С077/18 від 22.02.2019; оригінал платіжного доручення в іноземній валюті №24 від 14.03.2019.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.05.2019 продовжено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 27.05.2019 та відкладено підготовче засідання на 06.06.2019. Також даною ухвалою задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналів документів; зобов`язано позивача надати для огляду у судовому засіданні 06.06.2019 оригінали документів доданих до позовної заяви, а також наступні документи: оригінал контракту №С077/18 від 18.05.2018; оригінал повідомлення (претензії) від 22.02.2019 про Дефолт контракту №С077/18 від 22.02.2019; оригінал протоколу розгляду повідомлення (претензії) про Дефолт контракту №С077/18 від 22.02.2019; оригінал платіжного доручення в іноземній валюті №24 від 14.03.2019.
28.05.2019 від Товариства до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що не зміг поставити позивачу обумовлений у Договорі Товар із незалежних від нього причин, а саме у зв`язку із настанням обставин непереборної сили. Також зазначив, що неодноразово повідомляв листами позивача, про що останній і не заперечує, про те, що зобов`язання за Договором виконані Товариством не будуть у зв`язку із тим, що внаслідок несприятливих погодних умов Товар не відповідає вимогам Договору, у підтвердження чого надавав всі необхідні документи. А тому, вважає, що звільняється від відповідальності передбаченої Договором та чинним законодавством України, оскільки вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
31.05.2019 відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому просив зменшити розмір штрафних санкцій на 99% від загальної суми стягнення.
05.06.2019 від Товариства на адресу суду надійшли додаткові доповнення до відзиву.
06.06.2019 відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів у якому останній також просив визнати причини неподання Товариством сертифікату про форс-мажорні обставини в строк до 27.05.2019 поважними.
У судовому засіданні 06.06.2019 судом досліджено оригінали документів, наданих представником позивача на виконання ухвали Господарського суду Рівненської області від 16.05.2019 та ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.06.2019 підготовче засідання відкладено на 20.06.2019 та продовжено процесуальний строк для подачі відповіді на відзив та доказів до 18.06.2019.
18.06.2019 від Підприємства надійшли на адресу суду відповідь на відзив та клопотання у якому останнє просило відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів вих. № 06/06/19-1 від 06.06.2019.
Судом відхилено дане клопотання виходячи із того, що докази подані відповідачем у межах розгляду справи у підготовчому провадженні, завданням якого, зокрема, є необхідність встановлення всіх обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та якими доказами ці обставини обґрунтовуються (ст. 182 ГПК України). Крім того, позивач не був позбавлений можливості ознайомитися з поданими доказами Товариством та надати свої контраргументи.
У судовому засіданні 20 червня 2019 року представник відповідача заявила усне клопотання про надання можливості надати заперечення на відповідь на відзив та встановити строк для їх подачі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.06.2019 закрито підготовче провадження у справі № 918/289/19. Призначено справу до розгляду по суті на 04.07.2019. Встановлено відповідачу строк для подачі заперечення на відповідь на відзив до 27.06.2019.
27.06.2019 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 04 липня 2019 року судом оголошувалася перерва до 06.08.2019 про, що сторони повідомлялися під розписку (а.с. 184).
19.07.2019 від позивача до суду надійшли письмові пояснення.
Заслухавши присутніх представників у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
27 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ідек-2006" (Продавець) та Малим приватним підприємством фірма "Ерідон" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 258/18/13-П (далі Договір), за умовами якого Продавець зобов`язався поставити Покупцю Товар в загальній кількості 2 500,000 + - 3% метричних тон залікової ваги згідно якісних показників та умов пунктів п. 4, п. 5 та п. 6 даного Договору купівлі-продажу. Товар поставляється насипом. Найменування Товару: пшениця м`яка 5-го класу, гр. "Б" та /чи пшениця м`яка 6-го класу врожаю 2018 року, ДСТУ 3768:2010, код УКТЗЕД 1001 99 00 00 (п.п. 4.1., 4.2. Договору, а.с. 17-20).
У п. 4.2.1. Договору сторонами узгоджено якість Товару, а саме: Натура: 720г/л мінімум; вологість: 14,0% максимум; зернова домішка: 10,0% максимум; сміттєва домішка: 2,0% максимум; наявність всіх карантинних об`єктів не допускається, зокрема: фузаріоз та/або фузаріозні зерна, сажка всіх видів, ріжки. Товар зі ступенем зараженості комахами вище першого ступеня не допускається. Всі інші показники якості згідно ДСТУ 3768:2010, що діє на території України для пшениці 5-го (група Б) класу та/чи пшениці 6-го класу.
Пунктами 4.2.2. та 4.2.2.1. Договору визначено, що валюта договору - українські гривні. Ціна Товару в еквіваленті до долару США. Ціна за одну метричну тонну Товару 5 185,04 гривень з урахуванням ПДВ, що становить еквівалент 197,00 доларів США по курсу 26,32 грн за 1 долар США - курс продажу долара США, що склався на міжбанківському валютному ринку України на закриття банківського дня, що передує даті підписання даного Договору, за даними Інтернет-сторінки http://index.minfin.com.ua/. Орієнтовна вартість Товару за договором складає 12 962 600,00 + - 3% гривень з урахуванням ПДВ.
Разом з тим, по даному Договору може бути поставлений наступний Товар: пшениця м`яка 3-го класу, гр. "А", врожаю 2018 року, ДСТУ 3768:2010, код УКТЗЕД 1001 99 00 00. Якість: натура: 760 г/л мінімум; вологість: 14,0% максимум; зернова домішка: 6,0% максимум; сміттєва домішка: 2,0% максимум; білок: 11,5% мінімум; число падіння: 230 сек. мінімум; клейковина: 19% мінімум; ІДК: 95 од. максимум; зерна, пошкоджені клопом-черепашкою: 1,5 % максимум; наявність всіх карантинних об`єктів не допускається, зокрема: фузаріоз та/або фузаріозні зерна; сажка всіх видів; ріжки. Товар зі ступенем зараженості комахами вище першого ступеня не допускається. Всі інші показники якості ДСТУ 3768:2010, що діє на території України для пшениці 3-го (група А) класу (п.п. 4.3., 4.3.1. Договору)
Відповідно до п.п. 4.3.2. та 4.3.2.1. Договору валюта договору - українські гривні. Сторони визначили ціну Товару в еквіваленті до долару США. Ціна за одну метричну тонну Товару 5 474,56 гривень з урахуванням ПДВ, що становить еквівалент 208,00 доларів США по курсу 26,32 грн за 1 долар США - курс продажу долара США, що склався на міжбанківському валютному ринку України на закриття банківського дня, що передує даті підписання даного Договору, за даними Інтернет-сторінки http://index.minfin.com.ua/. Орієнтовна вартість Товару за договором складає 13 686 40,00 + - 3% гривень з урахуванням ПДВ.
У розділі 5 Договору сторони визначили, що поставка Товару здійснюється на умовах СРТ - порти Південний, Одеса, Чорноморськ, згідно правил "Інкотермс 2010". Період поставки: з 01.09.2018 по 01.10.2018 обидві дати включно.
Відповідно до розділу 6 Договору Покупець здійснює оплату повної партії поставленої Товару протягом 15-ти банківських днів з моменту повної поставки Товару Продавцем супроти наступних документів: рахунок-фактура на Товар; видаткова (товарна накладна на Товар; реєстр прийняття Товару на картку Покупця вищевказаним Терміналом; посвідчення про якість зерна, виданих зерновим складом Продавця при відвантажені на кожен вагон; залізничні накладні Продавця на кожний транспортний засіб з Товаром, оформлені згідно інструкцій Покупця, та зі штампом Терміналу про приймання Товару; карантинний сертифікат - на вимогу Покупця, оформлений згідно інструкцій Покупця, при домовленості Сторін - за рахунок Покупця; заключення (реєстр) про якість Товару, виданого лабораторією вищевказаного Терміналу - пункт розвантаження, вказаного в ТТН Продавця; сертифікат на відсутність вмісту ГМО в Товарі, виданий відповідною лабораторією, сертифікованою та акредитованою в Україні (за вимогою Покупця); сертифікат з показаннями безпеки, виданий відповідною лабораторією, сертифікованою та акредитованою в Україні; сертифікат походження Товару, виготовлений відповідним органом.
Розділом 9 Договору визначено, що у випадку нездійснення або затримки Продавцем поставки Товару згідно п. 6 даного Договору, Продавець сплачує покупцю штрафну неустойку в розмірі 0,5% від вартості непоставленого Товару, за кожен день прострочення, однак, не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ.
Даний договір діє з моменту його підписання до 31.12.2018, а в частині фінансових розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (розділ 11 Договору).
Договір підписаний повноважними представниками позивача та відповідача і скріплений печатками цих юридичних осіб.
Однак, як зазначає позивач, відповідач як Продавець не виконав умови Договору та не поставив у визначені строки даним Договором Товар у кількості 2 500 + - 3% метричних тон, у зв`язку із чим Підприємство просить суд стягнути з Товариства на свою користь 2 578 292,78 грн. штрафної неустойки нарахованої за періоди: з 02.10.2018 по 10.04.2019.
Як стверджується матеріалами справи, відповідач направив на адресу позивача лист вих. № 14/08-18-1 від 14.08.2018 із карткою аналізу зерна № 34 від 09.08.2018 (з оглядом зерна 3 класу) (а.с. 21, 22) у якому повідомив, що урожай пшениці заражений сажкою та фузаріозом, у зв`язку із чим даний Товар не відповідає вимогам до якості зерна зазначеним у Договорі. Та виходячи з наведеного запропонував Підприємству припинити (розірвати) договір без застосування до відповідача штрафних санкцій.
У свою чергу, Підприємство надіслало на адресу відповідача відповідь вих. № 1758/1 від 27.08.2018 у якій просило в письмовій формі (рекомендованим листом) повідомити адресу приміщень, де зберігається зібраний Товариством врожай пшениці 2018 року та дату на яку позивач може запросити незалежного експерта з метою проведення незалежної перевірки якості Товару (а.с. 23).
Однак, у зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору та пропозиції позивача наведеної у вищевказаному листі, Підприємство 13.11.2018 направило на адресу Товариства вимогу-повідомлення вих. № 2309/1 від 08.11.2018 у якій вимагало, в продовж 3-х робочих днів з дня отримання цієї вимоги-повідомлення поставити позивачу Товар визначений умовами Договору та сплатити штрафну неустойку в загальній сумі 512 958,77 грн нараховану від вартості непоставленого Товару, за кожен день прострочення (а.с. 24-27).
У відповідь на вказану вимогу-повідомлення, відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 20/11-18-1 від 20.11.2018 у якому зазначив, що у зв`язку з несприятливими погодними умовами відбулося пошкодження посівів пшениці та, відповідно - зниження її якості, що не дає можливості виконати умови Договору, у підтвердження чого надав до даного листа копії протоколів випробувань Випробувальної лабораторії Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" та копію Довідки Українського гідрометеорологічного центру № 01-20/932 від 15.08.2018. На підставі зазначеного, Товариство запропонувало Підприємству припинити (розірвати) Договір без застосування до відповідача штрафних санкцій (а.с. 28-32).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення таких прав названі правочини.
За визначеннями, які містяться у ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, вступаючи у правовідносини та здійснюючи свою господарську діяльність суб`єкти підприємницької діяльності з метою досягнення будь-яких економічних результатів діють на власний ризик (ст. 42 ГК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Виходячи з приписів статей 525, 526, 629 ЦК України і статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата штрафних санкцій (ст. ст. 610, 611 ЦК України).
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Як зазначалося вище, відповідальність сторін визначена у Розділі 9 Договору. Зокрема, у випадку нездійснення або затримки Продавцем поставки Товару, Продавець сплачує Покупцю штрафну неустойку у розмірі 0,5% від вартості непоставленого Товару, за кожен день прострочення, однак, не більше, ніж подвійна ставка НБУ.
Судом встановлено, що відповідач не поставив позивачу обумовлений сторонами Товар у визначені Договором строки.
За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Статтею 617 названого Кодексу встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Норми ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу кореспондуються із нормами статті 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Заперечуючи проти задоволення позову, Товариство зазначило, що невиконання умов Договору з їхнього боку відбулося через настання обставин надзвичайного характеру, які відповідач не міг передбачити під час укладення Договору, у підтвердження чого надав наступні докази: Висновок Рівненської торгово-промислової плати від 17.05.2019 № 56.05/210 (а.с. 97); копію листа від 14.08.2018 № 14/08-15-1 (а.с.112-113); копію картки аналізу зерна № 34 від 09.08.2018 (а.с. 114-115); копію листа Українського Гідрометцентру від 15.08.2018 (а.с. 117); копію листа від 04.09.2018 № 04/09-18-1 (а.с. 118); копію листа від 06.09.2018 № 06/09-18-1 (а.с. 119); копію листа від 20.11.2018 № 20/11-18-1 (а.с. 120-122); сертифікат про форс-мажорні обставини № 5600-19-0202 від 05.06.2019 виданий Рівненською торгово-промисловою палатою (а.с. 138).
Отже, дослідивши, між іншими і вказані докази з метою встановлення обставин на які посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень, суд зазначає наступне.
Статтею 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” унормовано, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Зазначеною нормою також передбачено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.
Статтями 4.1., 4.2., 4.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) затвердженого рішенням Президії ТТП України визначено, що Торгово-промислова палата України здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів України, норм законодавства, відомчих нормативних актів, а також умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.
Регіональні торгово-промислові палати здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат/відповідної регіональної ТПП.
Регіональні торгово-промислові палати з питань, які згідно із ст. 4.1 Регламенту віднесені до компетенції Торгово-промислової палати України, надають інформаційно-консультаційні послуги, сприяють зацікавленим особам у підготовці заявок і формуванні необхідного пакету документів з подальшою передачею цих заявок та документів на розгляд Торгово-промислової палати України.
Розділом 10 Договору передбачено, що Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань по даному Договору, якщо це невиконання є наслідком явищ непереборної сили, що виникли після підписання Договору на момент виконання Сторонами своїх зобов`язань, в результаті подій надзвичайного характеру, яких Сторони не могли ні передбачити ні попередити розумними мірами та виникнення яких підтверджується Торгово-промисловою палатою України. До таких подій надзвичайного характеру відносяться: паводки, пожежі, землетруси, шторми, епідемії та ніші природні катаклізми, війна чи воєнні дії, а також прийняття нормативних актів органів державної влади та управління по обмеженню чи забороні експорту Товару.
Якщо повному або частковому виконанню цього Договору або якій-небудь його частині буде перешкоджати будь-яка обставина, що підпадає під визначення "Форс-Мажор", за умови, що було подано повідомлення відповідно Продавцем або Покупцем протягом 7 (семи) днів після настання Форс-Мажору, або не пізніше, ніж за 21 (двадцять один) день до кінця періоду поставки, залежно від того, яка з цих двох подій настане пізніше, період поставки буде продовжено на термін до 1 (одного) календарного місяця.
Після закінчення цього додаткового періоду терміном в 1 (один) календарний місць Договір стане недійсним щодо тієї частини, виконання якої стало неможливим через настання вищевказаних обставин.
При відсутності своєчасного повідомлення, Сторона повинна відшкодувати іншій Стороні збитки, нанесені несвоєчасним повідомленням.
У випадку, якщо на час виконання Сторонами умов Договору, органи державної влади своїми рішення унеможливлюють експорт Товару, за згодою Сторін буде переглянуто ціну Товару та вартість Договору.
Задовільним доказом вищевказаних обставин, а також їх тривалість є письмовий висновок, виданий Торгово-промисловою палатою України або офіційний текст законодавчих актів, що вступили в силу.
Отже, з огляду на вищевказане, суд вважає, що належним та допустимим доказом щодо настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) які звільняють сторін від відповідальності за невиконання умов Договору, є письмовий висновок, виданий саме Торгово-промисловою палатою України або офіційний текст законодавчих актів, що вступили в силу, а тому надані відповідачем докази не відповідають умовам договору та чинному законодавству, та не спростовують позовних вимог Підприємства щодо стягнення з Товариства штрафної неустойки.
Разом з тим, суд перевіривши розрахунок позивача штрафної неустойки нарахованої за періоди: з 02.10.2018 по 10.04.2019 у загальній сумі 2 578 292,78 грн, дійшов висновку, що він є арифметично не вірний, оскільки у даному розрахунку допущена помилка щодо визначення кінцевої дати нарахування, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Отже, останнім днем нарахування штрафної неустойки є 02.04.2019, а її сума за періоди: з 02.10.2018 по 02.04.2019 складає 2 470 301,46 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Підприємства в частині стягнення 2 470 301,46 грн штрафної неустойки є підтвердженими належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, а тому є обґрунтованими.
Водночас, що стосується клопотання Товариства вих. № 30/05-1 від 30.05.2019 про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% від загальної суми стягнення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.
У свою чергу, позивач з метою оцінки судом наслідків невиконання відповідачем Договору, а також оцінки співвідношення розміру неустойки і збитків повідомив, що останній розраховуючи на добросовісне виконання відповідачем умов Договору, уклав з OLAM INTERNATIONAL LIMITED зовнішньоекономічний контракт № С077/18 від 15.05.2018 яким було передбачено поставку позивачем зерна пшениці, 2018 року врожаю, у кількості 17 000 метричних тон (далі Контракт) (а.с. 33-40).
Також, позивач вказав, що у зв`язку із непоставкою у строки визначені Договором, відповідачем Товару, було укладено Додаткову угоду № 2 від 29.11.2018 до Контракту, на умовах, що передбачали зміну строків поставки Товару у кількості 3000+- 2% метричних тон, та визначено термін поставки з 01.02.2019 по 28.02.2019, обидві дати включно (а.с. 41).
Та, у зв`язку із тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором, а саме не поставив у визначені строки Товар, позивач змушений був сплатити штрафні санкції за невиконання Контракту у сумі 103 258, 35 доларів США, тому вважає, що вимога Підприємства про стягнення з відповідача штрафної неустойки, у повній мірі є справедливим заходом захисту порушених прав та є меншою у пропорційному відношенні з понесеними Позивачем реальними збитками.
Дослідивши надані Підприємством докази у підтвердження вищенаведених обґрунтувань, а саме: Контракт (а.с. 33-40); додаткову Угоду № 1 до Контракту (а.с. 41); додаткову Угоду № 2 (а.с. 42); додаткову Угоду № 3 (а.с. 43); повідомлення про Дефолт (а.с. 44-45); Протокол розгляду повідомлення про Дефолт (а.с. 46-47); платіжне доручення в іноземні валюті № 24 від 14.03.2019 (а.с. 48), суд не вбачає, що сплата позивачем 103 258,35 доларів США відбулася саме за невиконання відповідачем умов Договору, оскільки кількість Товару обумовлена сторонами у Договорі не співпадає з кількістю визначеною у Контракті.
Разом з тим, суд приймає до уваги те, що відповідач завчасно повідомляв позивача про те, що умови Договору ним виконані не будуть, а додаткові угоди № 2 та № 3 до Контракту укладені між позивачем та іншого стороною вже після вказаного повідомлення та після закінчення визначених Договором строків на поставку Товару.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що Підприємством не доведено, що саме з вини Товариства позивач поніс збитки у сумі 103 258,35 доларів США перед іншою особою.
Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.
Отже, зважаючи на наведені обставини справи, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 90 % від обгрунтованої позивачем суми 2 470 301,46 грн, та стягнути її в розмірі 247 030,15 грн.
В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафної неустойки в сумі 2 331 262, 63 грн слід відмовити.
Статтями 76 -78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналогічні приписи викладені у ч. 3 ст. 13 ГПК України, за якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (пункт 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року).
Отже, зважаючи на суму яка б підлягала до задоволення (2 470 301,46 грн), сплачений позивачем судовий збір в розмірі 37 054,52 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" про стягнення неустойки в сумі 2 578 292,78 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" (35825, Рівненська область, Острозький район, село Верхів, вулиця Центральна, будинок 22, код ЄДРПОУ 33840626) на користь Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вулиця Воздвиженська, будинок 46, код ЄДРПОУ 19420704) неустойку в сумі 247 030 (двісті сорок сім тисяч тридцять) грн 15 коп. та 37 054 (тридцять сім тисяч п`ятдесят чотири) грн 52 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. У задоволенні позову в частині стягнення 2 331 262 грн 63 коп. пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 19 серпня 2019 року.
Суддя І.О. Пашкевич
