КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 363/222/17
провадження №22-ц/824/13407/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді
Лапчевської О.Ф.,
суддів
Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
за участю секретаря судового засідання
Потапьонок К.В.,
учасники справи: представник позивача ОСОБА_1, ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 липня 2019 року /суддя Котлярова І.Ю./
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з вимогами про стягнення грошових коштів - неповернутого авансу у розмірі 90 000, 00 доларів США.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. /т. 2 а.с. 120-126/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, задовольнивши позовні вимоги.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема невірно встановлена суть правовідносин. Вказував, що розписка про зобов`язання продажу земельної ділянки є правочином, умови розписки відповідачем не оскаржувались, недійсною вона також не визнавалась, а тому є документом, що підтверджує зобов`язання відповідача перед позивачем. Зазначав, що зобов`язання припиняється його виконанням, водночас договір купівлі-продажу земельної ділянки, врахований судом першої інстанції на виконання розписки, не має до неї відношення. Вказував і на помилковість посилання суду першої інстанції на відсутність земельної ділянки у відповідача як на підставу відмови у позові, оскільки саме відповідач фактично керує котеджним містечком, впливає на процеси продажу та розподілу земельних ділянок, а та ділянка, що мала бути йому продана була свідомо розподілена відповідачем на дві інші ділянки із навмисним збільшенням загальної площі на 0, 01 га, задля уникнення виконання зобов`язань. Також зазначав про неналежну оцінку, надану судом першої інстанції, показам свідків. В частині допущених процесуальних порушень вказував на перешкоджанні представнику позивача допитати свідків, не відображенні всіх пояснень представника позивача та відмови у їх долучені, затягуванні розгляду справи. Щодо строку позовної давності наголошував, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, встановлюючи строк позовної давності за власною ініціативою, оскільки він розпочався з 2016 року - з дня направлення вимоги відповідачу про повернення коштів, а відповідач з заявою про пропуск строку позовної давності до суду не звертався.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 07.12.2013 року ОСОБА_3 було складено розписку, згідно якої він отримав від ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 90 000, 00 доларів США за земельну ділянку 0,18 га в масиві «Балатон» с. Нові Петрівці (том 1 а.с. 5).
Позивач звернувшись до суду просить стягнути з відповідача на його користь суму неповернутого авансу у розмірі 90 000, 00 доларів США, передані відповідачу згідно розписки від 07.12.2013 року, у зв`язку із не укладенням договору купівлі - продажу земельної ділянки 0,18 га в масиві «Балатон» с. Нові Петрівці.
Також встановлено, що 07.12.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О., згідно якого ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , а останні прийняли у власність у таких частках: ОСОБА_5 - 2/3 частки, ОСОБА_2 - 1/3 частку земельної ділянки площею 0, 18 га, кадастровий номер 3221886000:03:165:1198, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Новопетрівська , цільове призначення якої для індивідуального садівництва, продаж вчинено за домовленістю сторін за 115100 гривень (том. 1 а.с. 151).
Згідно відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі продажу від 07.12.2013 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. належить 1/3 частка земельної ділянки площею 0, 18 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221886000:03:165:1198, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/ рада Новопетрівська .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 635 ЦК України про те, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі; ч. 2 ст. 570 ЦК України якою передбачено, що якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом та ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що представником позивача у судовому засіданні не доведено та не спростовано, що договір купівлі-продажу земельної ділянки не укладався та що відповідачем було порушено умови договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог.
Доводи апелянта про те, що ним було передано відповідачу саме аванс в розмірі повної вартості земельної ділянки в сумі 90 000 доларів США, згідно розписки від 07.12.2013 року, а договір купівлі-продажу земельної ділянки, вчинений цією ж датою не має до розписки ніякого відношення, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на таке.
З розписки, наданої позивачем не вбачається, що відповідач отримав від позивача саме аванс за відчуження земельної ділянки в подальшому та укладення договору відповідно. Дана розписка не містить у собі жодної інформації щодо дати укладання в подальшому договору купівлі-продажу земельної ділянки, термінів виконання або вчинення інших дій, як то отримання документів та інше. Аванс є доказом, який посвідчує факт наявності зобов`язання та зараховується в рахунок майбутніх платежів, але така інформація відсутня у розписці наданій позивачем до суду, а тому отримані відповідачем кошти від позивача, згідно розписки від 07.12.2013 року не є авансом, як правильно встановив суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про неналежну оцінку пояснень свідків, колегією суддів також не приймаються, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Так, сама розписка посвідчує факт отримання коштів, і не може спростовуватись або підтверджуватись показами свідків.
Доводи апеляційної скарги щодо виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог та застосування строків позовної давності без заяви сторони у спорі, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з інших підстав, лише констатуючи факт незвернення позивача за захистом своїх прав протягом трьох років.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що грошові кошти в сумі 90 000 доларів США були отримані ОСОБА_3 не як аванс, а як оплата за договором купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 18 га в котетджному містечку «Балатон» в селі Нові Петрівці. Будь-яких доказів протилежного, з урахуванням змісту розписки, позивачем не надано.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 липня 2019 року, - залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді:
