ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/20877/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/292/19 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ч.2 ст.307; ч.1 ст.321 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2019 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду
в складі: головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2019 року в кримінальному провадженні №12019210010001452,-
В С Т А Н О В И Л А :
Вказаною ухвалою у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_9 про повернення обвинувального акту прокурору та про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на особисте зобов`язання відмовлено. Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою задоволено. Продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 23 год. 59 хв. 15 листопада 2019 року.
В апеляційних скаргах:
обвинувачений ОСОБА_7 просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, або домашній арешт. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він є винним лише у придбанні наркотичних засобів для особистого вживання. При обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом не враховано, що йому 53 роки, він лікується від наркозалежності, обрання цього крайнього запобіжного заходу негативно вплинуло на стан здоров`я його дружини та він не має наміру впливати на свідків та вчиняти інші правопорушення;
захисник обвинуваченого просить продовжити строк на оскарження ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 18.09.2019 року та змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою на домашній арешт, з покладанням на нього обов`язків, згідно чинного законодавства. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано його доводи про те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, у нього є сім`я, за раніше вчинені злочини він повністю поніс покарання, не намагатиметься переховуватися від суду, а сприятиме з`ясуванню обставин кримінального провадження, так як особисто зацікавлений в цьому. Щодо поновлення строку апеляційного оскарження вказує, що копію повного тексту ухвали суду отримав 24 вересня 2019 року і на протязі п`яти днів подав апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги з наведених у них підстав, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи сторін, колегія суддів з`ясувала наступне.
Аналізуючи наведені в апеляційній скарзі причини пропуску строку апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню.
Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали і клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_7 , який раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів, що пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів, на даний час обвинувачується за ч.1 ст.321, ч.2 ст.307 КК України.
Згідно ст.12 КК України вказані злочини є середньої тяжкості та тяжким злочином, оскільки за їх вчинення передбачено покарання до трьох та десяти років позбавлення волі, відповідно.
Як встановлено судом першої інстанції, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 було застосовано ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2019 року, у зв`язку з наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Продовжуючи підозрюваному строк тримання під вартою, суд своє рішення мотивував тим, що вказані ризики, які були встановлені під час досудового розслідування, продовжують існувати на час направлення обвинувачення до суду. Так, судом враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, один із яких є тяжким злочином. Судом взято до уваги відомості про особу обвинуваченого, який є неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів, в тому числі у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; обвинувачений ніде не працює, хоча є особою працездатного віку; утриманців не має.
Оцінюючи наведені обставини в сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились і продовжують існувати, що відповідно до вимог ст.ст.199,315 КПК України є підставою для продовження строку дії запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів, наведені обставини правильно оцінені судом першої інстанції як такі, що підтверджують існування ризиків того, що у разі не продовження судом строків дії попередньо застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або ж зміни на більш м`який запобіжний захід, про який клопочуть захисник і обвинувачений, останній може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні іншим чином.
Доводи апеляційних скарг про безпідставність пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення не спростовують встановлених судом ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та правильності висновків суду про наявність підстав для продовження строку запобіжного заходу, оскільки доведеність вчинення обвинуваченим інкримінованих йому злочинів має бути встановлена в ході судового розгляду, а вирішення цього питання в підготовчому судовому засіданні є передчасним.
Твердження захисника обвинуваченого про те, що до ОСОБА_7 є можливим застосування більш м`якого запобіжного заходу, а саме домашній арешт, колегія вважає безпідставним, оскільки обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевикладеним ризикам, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які з часу обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та до винесення оскаржуваної ухвали суду не зменшились.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам закону, ґрунтується на матеріалах провадження, яким суд першої інстанції дав правильну оцінку, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних скарг.
Частиною 2 ст. 424 КПК України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Керуючись ст.ст.7,9,404-419,424 КПК України та рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019р., колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Поновити захиснику ОСОБА_8 строк апеляційного оскарження.
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2019 року без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
