ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Постанова
Іменем України
Справа № 645/4298/19
Провадження № 22-ц/818/4596/19
12 листопада 2019 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого – Сащенко І.С.
суддів – Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.
за участю секретаря Іманвердізаде А.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа – Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 липня 2019 року (суддя – Шарко О.П.) по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, -
встановив:
У липні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Визначити місце проживання малолітньої дитини з матір`ю - ОСОБА_5 .
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 липня 2019 року відкрито провадження по справі.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про підсудність.
Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм процесуального права. Зазначає, що оскільки дитина не має фактичного місця проживання в Україні, суди України не можуть приймати рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків. Крім того, сторони в договірному порядку домовилися про те, що спір про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини має розглядатися судами Сінгапуру. Також, оскільки сторони мешкають за межами України, позивач повинна була звернутися до Верховного Суду для визначення підсудності.
Правом на надання відзиву позивач не скористалася. В письмових поясненнях представник ОСОБА_5 зазначає, що провадження у справі відкрито у відповідності з вимогами цивільно процесуального законодавства України, оскільки спільним особистим законом подружжя, які є громадянами України, незалежно від місця їхнього постійного проживання є право України.
За клопотанням сторін, розгляд справи проведено в режимі відеоконференції у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть предявлятися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоровя чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровано 02.12.2011 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва, що підтверджується свідоцтвом про шлюб 1-БК НОМЕР_1 ОСОБА_6 А.С. 16 ).
ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в республіці ОСОБА_8 , батьками дитини вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Згідно відмітки в свідоцтві про народження від 17.09.2019 року, дитина не є громадянином ОСОБА_9 на момент народження ( а.с. 17 – 18 ).
У липні 2019 року ОСОБА_5 звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з матір`ю.
Згідно копії паспорта громадянина України, місце проживання позивачки зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23 ).
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Відповідач ОСОБА_2 в місті Харкові зареєстрованим не значиться, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 11.07.2019 року ( а.с. 66 ).
Згідно копії паспорта НОМЕР_2 , місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 127 – 131 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних в законі судів.
Законодавцем визначено та закріплено вичерпний перелік випадків, у яких позивач наділений правом звернутися до суду з позовом за місцем свого проживання або перебування.
Так, ст. 28 ЦПК України містить перелік цивільних справ, в яких встановлена підсудність за вибором позивача. Тобто останньому надається право вибору підсудності залежно від категорії справи або за наявності інших зазначених у законі умов. Зокрема, позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання позивача.
Доказів на підтвердження того, що дитина проживає разом з матір`ю матеріали справи не містять, виходячи з чого підстав для застосування альтернативної або виключної підсудності судовою колегією не встановлено.
Отже, розгляд Фрунзенським районним судом м. Харкова справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця мешкання дитини з матір`ю суперечить вимогам ч.1 ст. 27, ч.2 ст.28 ЦПК України.
Посилання в апеляційній скарзі та судовому засіданні апеляційного суду на те, що справа має розглядатися судами Республіки Сінгапур, оскільки 01.06.2018 року між сторонами укладено шлюбний договір, згідно п. 1.1 якого підсудність спору визначена судам Сінгапуру, судовою колегією не приймаються.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право», іноземний елемент – ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом та виявляються в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
Сторони є громадянами України, мають постійне місце проживання в Україні, зареєстроване у встановленому Законом порядку, тому підстав вважати, що до вказаних правовідносин має застосовуватись Закон України «Про міжнародне приватне право» – немає. Також немає підстав і для звернення до Верховного Суду для визначення підсудності.
За змістом п.1ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно ст. 32 цього Кодексу спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Відповідно до ст. 380 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу про відкриття провадження у справі та приймає постанову про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, якщо таку ухвалу прийнято судом із порушенням правил підсудності.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі не відповідає вимогам процесуального закону, тому підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за територіальною підсудністю.
Керуючись ч.2ст.28, ст.31,374, 380, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м.Харкова від 11 липня 2019 року – скасувати.
Прийняти постанову про направлення цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю для розгляду до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за встановленою підсудністю.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2019 року.
Головуючий І.С. Сащенко
Судді А.І.Овсяннікова
І.П. Коваленко
