ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" грудня 2019 р. Справа №909/621/17
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючий суддя: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Чудяк Х.В.,
явка учасників справи:
від органу ДВС: не з`явилися;
від стягувача: Цвєтков В.М. (довіреність за № 18-0014/26169 від 17.05.2019)
від боржника: не з`явилися;
від третьої особи: не з`явилися;
розглянув апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства “Агромаш-ІФ” за № 107 від 29.10.2019
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2019, м. Івано-Франківськ, суддя: Ткаченко І.В., повний текст ухвали складено – 28.10.2019
за скаргою приватного акціонерного товариства “Агромаш-ІФ”
на дії органу Державної виконавчої служби – відділу примусового виконання рішень Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції
про 1)зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №59819860
2)скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 03.10.2019
в справі № 909/621/17
стягувач Національний банк України, м. Київ
боржник приватного акціонерного товариства “Агромаш-ІФ”, м. Івано-Франківськ,
третя особа публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Фінансова ініціатива”, м. Київ
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст скарги.
У жовтні 2019 року приватне акціонерне товариство “Агромаш-ІФ” (надалі – ПАТ “Агромаш-ІФ”) звернулось в Господарський суд Івано-Франківської області зі скаргою на дії органу Державної виконавчої служби – відділу примусового виконання рішень Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, в якій просить:
1)зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №59819860 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.2017 у справі №909/621/17;
2)визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби МЮУ Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Пищ М.С. неправомірними, які виразились у складанні постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника та акту опису майна від 03.10.2019 винесені в межах виконавчого провадження ВП №59819860 відкритого на підставі судового наказу Господарського суду Івано-Франківської області №909/621/17 від 12.09.2017.
3)скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби МЮУ Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Пищ М.С. від 03.10.2019 та акт про опис та арешт майна боржника від 03.10.2019 винесені під час вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №59819860 відкритого на підставі судового наказу Господарського суду Івано-Франківської області №909/621/17 від 12.09.2017.
Вказану скаргу заявник мотивує тим, що наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.2017 у справі №909/621/17 не підлягає виконанню, оскільки виданий раніше набрання законної сили рішенням суду.
Головним державним виконавцем вчасно не було повідомлено боржника про проведення виконавчих дій, а тому боржник був позбавлений права щодо участі уповноваженого представника.
В порушення вимог ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець вчинив дії щодо опису й арешту майна (коштів) боржника без присутності понятих та за відсутності боржника.
Державним виконавцем не дотримано вимог п. 1 ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не вказано обов`язкових реквізитів постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, зокрема щодо загальної площі будівлі, споруди, приміщення, квартири, кількості кімнат (приміщень), їх площу та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, на яких розташоване приміщення (квартира), інформацію про підсобні приміщення та споруди.
Правовими підставами для задоволення скарги зазначає ч. 2 ст. 22, ч. 3 ст. 53, п. 1 ч. 5 ст. 56, ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2019 відмовлено у задоволенні скарги ПАТ "Агромаш-ІФ" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції з виконання наказу від 12.09.2017 по рішенню Господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.2017 у справі №909/621/17.
В цій частині ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що при вчиненні виконавчих дій щодо складання постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника та акту опису майна боржника від 03.10.2019 державним виконавцем дотримано вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».
Місцевий господарський суд відмовив також і в задоволенні скарги в частині зупинення виконавчого провадження, оскільки ці дії не належать до його компетенції (ст. 343 ГПК України).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі боржник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задоволити скаргу ПАТ “Агромаш-ІФ”, у зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Місцевий господарський суд залишив поза увагою доводи скаржника щодо необхідності зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 59819860.
Вважає, що судом не проаналізовано та не надано правової оцінки незаконним діям державного виконавця при здійсненні ним виконавчих дій, які полягали у проведенні опису, арешту, вилученні та передачі майна без понятих та представника боржника, чим порушено ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження».
При винесенні постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника та складанні акту про опис та арешт майна державним виконавцем порушено ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» оскільки не зазначено інформацію про загальну площу оздоровчого комплексу, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди.
Узагальнені доводи та заперечення стягувача.
У відзиві на апеляційну скаргу Національний банк України просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
Зазначає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.2017 у справі №909/621/17 набрало законної сили після залишення без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019.
У зв`язку з цим, на підставі ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2019, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019, поновлено строк пред`явлення до виконання наказу від 12.09.2017, який виданий на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.2017 у справі №909/621/17.
Стягувач зазначає, що ці обставини спростовують доводи апелянта про те, що наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.2017 у справі №909/621/17 виданий раніше ніж набрало законної сили рішення у справі, а отже не підлягав виконанню.
Погоджується з висновками місцевого господарського про те, що факт неучасті представника боржника 03.10.2019 під час вчинення виконавчих дій залежав від суб`єктивної поведінки самого боржника.
Висновки місцевого господарського суду про відмову в задоволенні скарги в частині зупинення виконавчого провадження є правильними, оскільки це виходить за межі компетенції суду та суперечить положенням ст. 343 ГПК України. На підтвердження цього покликається на постанову Касаційного господарського суду в складі Верховного Суді від 03.05.2018 у справі №5015/3902/12.
Орган ДВС та третя особа не скористалися своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подали.
В судове засідання 04.12.2019 з`явився представник стягувача. Представники апелянта (боржника), органу ДВС та третьої особи в судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
У судовому засіданні представник стягувача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.2017 у справі №909/621/17, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 задоволено позов Національного Банку України до ПАТ "Агромаш-ІФ" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В рахунок погашення заборгованості ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" за кредитним договором №12/09/5 з додатковими угодами до нього, а саме: від 28.05.2014, від 04.06.2014, від 01.12.2014, від 23.12.2014, від 26.12.2014 перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості (станом на 16.05.2017) 2 135 893 013,70 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 2 000 000 000,00 грн., заборгованості за процентами - 135 863 013,70 грн., штраф (п.2.3.16 кредитного договору) - 30 000,00 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 24.06.2014 укладений між Національним банком України та Приватним Акціонерним товариством "Агромаш-ІФ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виноградовою Н.О., зареєстрований в реєстрі за №890 на наступне нерухоме майно: оздоровчий комплекс, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Майдан, вулиця Гутиська, будинок 1 , загальною площею 3 814,00 кв.м. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №23404045 від 24.06.2014 р., предмет іпотеки складається з: санаторію літ. "А", площею 1 116,6 кв.м., теплиці літ. "Б" , площею 1 097,0 кв.м., котельні-гаражів літ. "В" , площею 202,5 кв.м., біостанції літ. " Г", площею 44,1 кв.м., ГРП літ. " Д", площею 21,7 кв.м., басейну літ "Ж" , площею 677,8 кв.м. ( загальною площею 3 159,7 кв.м.), що належить іпотекодавцеві на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі №16/185 від 10.02.2009 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 391952026258.
Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною 4 110 000,00 грн. (без ПДВ) .
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковими до виконання.
Статтею 326 ГПК України містить імперативний припис про те, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародники договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
На виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.2017 видано наказ, строк пред`явлення якого – три місяці з моменту видачі, тобто до 13.12.2017.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2019 у справі №909/621/17, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 задоволено заяву Національного банку України про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання задоволено на підставі ч. 1 ст. 329 ГПК України, оскільки рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.2017 набрало законної сили після апеляційного перегляду – 23.05.2019, а тому стягувач з поважних причин був позбавлений права пред`явити наказ на виконання цього рішення протягом встановленого судом строку. Поновлено Національному банку України строк для пред`явлення до виконання наказу від 12.09.2017 у справі № 909/621/17. Встановлено строк пред`явлення наказу до виконання з 24.05.2019 до 24.08.2019.
Таким чином, спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.2017 є таким, що не підлягав виконанню.
Також суд зазначає, що порядок визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню визначений ч. 2 ст. 328 ГПК України. Апелянтом не подано судового рішення про визнання вищезазначеного наказу таким, що не підлягає виконанню.
Судами встановлено, що 16.08.2019 на підставі відповідної заяви стягувача головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О. С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59819860 із примусового виконання зазначеного наказу та встановив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах.
16.08.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О. С. винесено постанову про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження ВП № 59819860.
26.09.2019 державним виконавцем скеровано вимогу за №04.1-27/1206 від 16.09.2019 до Національного банку України та ПАТ «Агромаш-ІФ» про забезпечення безперешкодного доступу до предмета іпотеки – оздоровчого комплексу загальною площею 3 814,00 кв.м., що знаходиться за адресою Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Майдан, вул. Гутиська, 1, для здійснення опису й арешту майна та повідомлено про час вчинення виконавчих дій - 03.10.2019 об 11:00 год.
Згідно витягу з сервісу пошуку поштових відправлень офіційного веб-сайту Укрпошти поштове відправлення за трек-номером 7601863580993, у якому державний виконавець надіслав боржнику вимогу про забезпечення безперешкодного доступу до предмета іпотеки станом на 02.10.2019 вручено за довіреністю.
Таким чином, боржник був обізнаний про заплановані заходи щодо опису майна, що не позбавляло можливості забезпечити участь свого представника. Тому висновок суду першої інстанції про належне повідомлення боржника про вчинення цих виконавчих дій відповідає встановленим обставинам по справі, та спростовано доводи апеляційної скарги про допущенні порушення при здійсненні виконавчих дій без участі боржника. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» присутність понятих є обов`язковою у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.
Зі змісту постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 03.10.2019, вбачається, що під час вчинення виконавчої дії боржник був відсутній, проте згідно вимог ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» були присутні двоє понятих, яким роз`яснено їх права та обов`язки, та які в постанові своїм підписом засвідчили факт вчинення виконавчих дій під час проведення яких вони були присутні.
За таких обставин спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем при вчиненні виконавчих дій порушено ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження».
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що неучасть представника боржника 03.10.2019 у вчиненні оспорюваних виконавчих дій залежала від суб`єктивної поведінки самого боржника, який напередодні отримав відповідне повідомлення та мав об`єктивну можливість забезпечити явку повноваженого представника та/або звернутись до державного виконавця із клопотанням щодо можливого відкладення таких виконавчих дій тощо.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 6 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до приписів ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються загальна площа будівлі, споруди, приміщення, квартири, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди.
Зі змісту постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 03.10.2019, вбачається, що державний виконавець дотримався вимог ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" та вніс до змісту постанови усі необхідні відомості (передбачені ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження"), детально описав предмет іпотеки (на який накладається арешт) – оздоровчий комплекс, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Майдан, вулиця Гутиська, будинок 1 , загальною площею 3 814,00 кв.м. та складається з : санаторію літ. "А", площею 1 116,6 кв.м., теплиці літ. "Б" , площею 1 097,0 кв.м., котельні-гаражів літ. "В" , площею 202,5 кв.м., біостанції літ. " Г", площею 44,1 кв.м., ГРП літ. " Д", площею 21,7 кв.м., басейну літ "Ж" , площею 677,8 кв.м. ( загальною площею 3 159,7 кв.м.).
За таких обставин спростовуються доводи апеляційної скарги про порушення державним виконавцем ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" в частині повноти постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Боржник в апеляційній скарзі зазначає, що місцевий господарський суд залишив поза увагою доводи скаржника щодо необхідності зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 59819860 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.2017 у справі №909/621/17.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає зупинення вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Ці обставини відсутні в цій справі.
Вирішуючи питання щодо зупинення вчинення виконавчих дій, необхідно виходити з того, що відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частиною 1 ст. 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, (ч. 2 ст. 18 ГПК України).
Таким чином, законодавство передбачає обов`язковість виконання рішення всіма особами приватного та публічного права у порядок та спосіб визначеним законом, крім випадків коли законодавство встановлює обмеження.
Господарським процесуальним кодексом України не передбачено підстав надання суду повноважень для зупинення реалізації майна чи зупинення вчинення виконавчих дій.
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
За таких обставин спростовуються доводи апеляційної скарги про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №59819860 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.2017 у справі №909/621/17.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, в той же час, невиконання судових рішень нівелює принцип обов`язковості виконання судових рішень.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
З огляду на всі обставини та зібрані у справі докази, беручи до уваги спрямованість дій державного виконавця на виконання судового рішення з метою захисту та реалізації прав стягувача, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги боржника.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Росії", аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до ст. 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму положень ст. 6 Конвенції та зазначеної практики Європейського суду з прав людини у справі, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.
Враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи Суд зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків Європейського суду з прав людини повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами покладеного на них обов`язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б стати підставою для скасування прийнятих у справі рішень.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на наведене, аргументи, викладені стягувачем у відзиві на апеляційну скаргу про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.
Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга приватного акціонерного товариства “Агромаш-ІФ” підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2019 - без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення за апелянтом судового збору в розмірі 1921,00 грн., який сплачений згідно з квитанцією за № ПН 1196272 від 21.10.2019.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства “Агромаш-ІФ” за № 107 від 29.10.2019 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2019 в справі №909/621/17 залишити без змін.
Судовий збір в розмірі 1921,00 грн. покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий -суддя: Бойко С.М.
Судді : Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.
Повний текст постанови підписано 10.12.2019
