Справа № 206/1929/19
1-кп/206/137/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
за участю:
секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання захисника-адвоката ОСОБА_3 про повернення обвинувального акту по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018040700001211 від 16.11.2018 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 301, ч.3 ст. 301 КК України, -
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника-адвоката ОСОБА_3
ВСТАНОВИВ:
14 лютого 2020 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з Дніпровського апеляційного суду в порядку ст. 407 КПК України надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 301, ч.3 ст. 301 КК України.
14 лютого 2020 року ухвалою суду вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання
Прокурор в підготовчого судового засіданні вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту, оскільки він відповідає вимогам КПК України та відсутні підстави для його повернення прокурору.
Захисник-адвокат ОСОБА_3 , якого підтримав обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про повернення обвинувального акту, обґрунтовуючи його тим, що обвинувачення ОСОБА_4 згідно з текстом обвинувального акту є неконкретним. У обвинувальному акті не зазначені фактичні данні, які б свідчили про наявність самої події кримінального злочину, що унеможливлює оцінку доказів, підтримку обвинувачення і захист від нього. Неконкретність обвинувачення є порушенням не тільки вимог ст.291 КПК, але й ст.6 (правона справедливийсуд) Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., яка є складовою частиною законодавства України. Такі самі вимоги стосуються не тільки вироків суду, але й обвинувальних актів, по яких ці вироки виносяться. Таким чином, відповідно тексту обвинувального акту по даній справі, не встановлено, що протиправні дії вчинені певною особою саме на території України. Відповідно через це суд позбавлений можливості застосовувати будь-яке законодавство України при розгляді такого обвинувального акту. Враховуючи викладене, вважав, що обвинувальній акт по даному кримінальному провадженню не відповідає вимогам КПК України, зокрема вимогам п.5 ч.2 ст.291 та просив повернути його покурору з вказаних підстав.
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, приходить до наступного висновку.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Частини 1, 2 ст. 91 КПК України встановлюють обов`язкові обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.
Висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов`язком органу досудового слідства та невід`ємною частиною права обвинуваченого на захист.
У рішенні від 09.10.2008 року, прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», вказано: «Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення».
В цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення п. п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.
У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що згідно ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов`язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Віддповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Матточчі проти Італії» від 25.07.2000р. та «Ващенко проти України» від 26.06.2008, в яких суд зауважив: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту».
Так з обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 301, ч.3 ст. 301 КК України, не можливо встановити, де, в якому місці, чи є це взагалі тереторія України ОСОБА_4 15 квітня 2013 року, 21 січня 2014 року, 28 січня 2014 року, 13 лютого 2014 року, 25 лютого 2014 року, 02 квітня 2014 року, 26 червня 2014 року, 20 листопада 2014 року, 15 січня 2015 року, 08 лютого 2015 року, 15 червня 2015 року та 13 травня 2016 року було розміщенно через всесвітньою мережу Інтернет зображення порнографічного характеру на аккаунті з логіном ОСОБА_6 веб-сайту porevo.info, що на думку суду, має суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи.
Вказана обставина також була зазначено колегією суддів в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 05.02.2020 при скасуванні судового рішення по данній справі.
Так, така неконкретність обвинувачення заздалегідь перекладає по суті на суд обов`язок по збиранню доказів обвинувачення, зокрема в частині розкриття конкретного змісту вказаних вище обставин, що є неприпустимим з огляду на принцип змагальності сторін у кримінальному процесі (ст. 22 КПК України), а тому ці обставини унеможливлюють призначити такий обвинувальний акт до судового розгляду.
При цьому, відповідно до правової позиції, зазначеної у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 березня 2018 року (справа № 521/11693/16-к), правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому.
Дані обставини, суд позбавлений можливості самостійно встановити в судовому засіданні. Крім того, під час розгляду заявленого стороною захисту клопотання про поверення обвинувального акту, прокурором в підготовчому судовому засіданні, не було висловловлено наміру, щодо бажання в подальшому змініти обвинувачення за вказаних підстав, натомість зазначив, що вказаний обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України та відсутні підстави для його повернення прокурору.
Так, частиною першою ст. 337 КПК України, визначено, що судовий розгляд справи проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.
Таким чином, встановлені судом недоліки, органом досудового розслідування при викладі в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, при формулюванні обвинувачення, безумовно свідчать про його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України, та перешкоджають призначенню його до судового розгляду, а тому відповідно до ч.3 ст.314 КПК України, суд вважає що обвинувальний акт по вказаному кримінальному провадженню, необхідно повернути прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області для усунення вказаних недоліків.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 7, 110, 314-316, 331, 372 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисника адвоката ОСОБА_3 про повернення обвинувального акту по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018040700001211 від 16.11.2018 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 301, ч.3 ст. 301 КК України - задовольнити.
Повернути обвинувальний акт по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12018040700001211 від 16.11.2018 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 301, ч.3 ст. 301 КК України прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області для усунення вказаних недоліків.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1
