Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/1461/20 Справа № 183/3452/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, контрольне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2020 року про задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст.190 КК України, у кримінальному провадженні № 12019040350000884,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
встановила:
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16 травня 2020 року.
Визначено розмір застави у сумі 4 600 200 грн., яку обвинувачений чи інша особа мають право внести у будь-який момент на депозитний рахунок суду ТУ ДСА.
Клопотання захисника про заміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт залишено без задоволення.
Рішення суду обґрунтовано наступним.
Ухвалою суду від 15 травня 2019 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В подальшому, строк обраного запобіжного заходу неодноразово було продовжено.
Враховуючи, що обставини, які були підставою для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, під час досудового розслідування ОСОБА_6 ухилявся від слідства, що було підставою для оголошення його у розшук, з огляду на дані про особу обвинуваченого, стан його здоров`я, характеру і тяжкості діянь, які інкримінуються останньому, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора.
Захисник не погодився з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить його скасувати, постановити нове, яким змінити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Посилається на те, що прокурором не доведено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, а також наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Вказує, що той не переховувався від органів досудового розслідування. З травня 2016 року та травень 2019 року (до моменту затримання) постійно проживав без реєстрації у кв. АДРЕСА_2 , разом з сім`єю.
Має позитивну характеристику за місцем проживання, є фізичною особою підприємцем, здійснював діяльність з надання транспортних послуг перевезення пасажирів.
Зазначає, що згідно довідки ОСОБА_6 з 26 вересня 2017 року по 02 жовтня 2017 року знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділення Олександрійської ЦРЛ.
14 червня 2018 року притягувався до адміністративної відповідальності у м. Одесі, про що свідчить постанова та квитанція про сплату останнім штрафу.
Представник потерпілого ОСОБА_9 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився. 15 квітня 2020 року подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, після завершення карантину.
Враховуючи думку обвинуваченого, його захисника та прокурора, а також обмежені строки розгляду даної категорії справ, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника потерпілого.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений та його захисник підтримали вимоги своєї апеляційної скарги, просили їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Вважав ухвалу законною та обґрунтованою.
В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали такі ж позиції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Так, відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , повно та об`єктивно досліджено всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, які віднесено до категорії середньої тяжкості та особливо тяжкого, з часу обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та не змінилися, на даний час є достатньо підстав вважати, що перебуваючи на свободі обвинувачений може вчинити спробу переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній під час досудового слідства ухилявся від досудового слідства, що було підставою оголошення його у розшук, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник.
Доводи захисника про необґрунтоване обвинувачення, на переконання колегії суддів, є надуманими, оскільки на даному етапі провадження суд апеляційної інстанції не може вдаватися до аналізу обґрунтованості обвинуваченого чи доведеності його вини.
Однією з підстав для обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч. 1 ст. 178 КПК України судом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_6 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, не підлягають окремому вирішенню питання, пов`язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а суд повинен зважити на характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та оцінити ризики, якщо прокурор доведе їх існування. При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд першої інстанції визнав такими, що не зменшилися від часу прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ризики того, що ОСОБА_6 може вчинити спроби ухилитися від суд та вчинити інше кримінальне правопорушення.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Колегія суддів вважає, що матеріали провадження містять дані, які доводять існування зазначених ризиків, тому достатньо вмотивованим є висновок суду щодо необхідності тримання останнього під вартою, щоб завадити цьому.
Дослідивши належним чином всі матеріали провадження, дані, які характеризують особу обвинуваченого та інші передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України обставини, зокрема, і ті на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник, суд навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, тому підстав для застосування щодо ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, були оцінені судом першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою в сукупності з іншими обставинами по справі.
Істотні порушення вимог процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об`єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження сторони захисту, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв`язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду - без зміни.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2020 року про задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
