У Х В А Л А
"20" травня 2020 р. Справа № 596/1688/18
Провадження № 1-кп/596/7/2020
Гусятинський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про визнання доказів очевидно недопустимими, в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018210070000105 від 27 квітня 2018 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.186 та ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 Кримінального кодексу України,
В С Т А Н О В И В:
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 подав суду клопотання про визнання фактичних даних, джерелом яких є копії документів, очевидно недопустимими доказами, а саме: аркуш паперу формату А-4, на якому відображена копія з упакування мобільного телефону «LG» L60і; копія витягу з наказу начальника ГУ Національної поліції в Тернопільській області «По особовому складу» № 40 о/с від 23.02.2017 року; світлокопії окремих аркушів Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Гусятинського відділу поліції, що розпочатий 01.01.2018 року; світлокопія посадової інструкції начальника Гусятинського ВП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області підполковника поліції ОСОБА_6 , затвердженої 16.01.2018 року начальником ГУНП в Тернопільській області; світлокопії окремих аркушів Книги нарядів Гусятинського відділу поліції.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що ці докази є недопустимими, оскільки отримані без дотримання порядку, визначеного КПК України, зокрема статтею 93.
На думку захисника, оскільки прокурор не надав підтвердження того, що згадані копії документів отримані стороною обвинувачення у порядку, визначеному КПК України, то фактичні дані, які в них містяться, є очевидно недопустимими доказами.
Частина 7 статті 99 КПК України передбачає, що сторона зобов`язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів. У даному випадку прокурор не надав суду оригіналів документів, про які йде мова, а також не надав їх оригіналів стороні захисту для огляду або копіювання. Не наведені прокурором й обставини, передбачені частиною 5 статті 99 КПК України, які б давали підстави для визнання відомостей, що містяться в цих копіях документів, допустимими для підтвердження змісту документів.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання захисника підтримав.
Прокурор ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні клопотання посилаючись на те, що стороні захисту відкривались матеріали кримінального провадження, які містять відповідні запити про витребування належним чином завірених копій документів в порядку, передбаченому ст. 93 КПК України.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, перевіривши доводи клопотань сторони захисту, приходить до наступного.
Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому статтею 89 КПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Частиною першою статті 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Виходячи з положень ч.1 ст.86 КПК України допустимість доказів - це придатність їх для використання у кримінальному процесі за формою. Вимогами допустимості доказів є законність джерела, способу отримання доказів, процесуальне оформлення ходу і результатів проведення слідчих дій, належний суб`єкт, що має право проводити процесуальні дії з отримання доказів.
Так, жоден доказ обвинувачення чи захисту не має наперед визначеної сили серед інших доказів, і такі докази, підлягають врахуванню судом на рівні з іншими доказами у справі.
Отже, для прийняття відповідного процесуального рішення оцінка доказів повинна проводитися не тільки з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а і в їх сукупності, з врахуванням достатності та взаємозв`язку, без відокремлення один від одного в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.
З огляду на положення ст.ст.86, 87, 89, КПК України, які встановлюють критерії допустимості доказів в межах кримінального провадження, враховуючи підстави, на які посилається сторона захисту в клопотанні, суд приходить до висновку про те, що очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх у взаємозв`язку з іншими доказами, суд не вбачає і вважає передчасним вирішувати питання про недопустимість цих доказів, оскільки вони підлягають дослідженню, оцінці та вирішенню питання щодо їх допустимості в порядку, визначеному ч.1 ст.89 КПК України.
А тому в задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.86,87,89,93,94,290,369-372,376 КПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про визнання доказів очевидно недопустимими, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
