У Х В А Л А
"22" червня 2020 р. Справа № 596/1688/18
Провадження № 1-кп/596/7/2020
Гусятинський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про визнання доказів очевидно недопустимими, в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018210070000105 від 27 квітня 2018 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.186 та ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 Кримінального кодексу України,
В С Т А Н О В И В:
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 подав суду клопотання про визнання фактичних даних, процесуальними джерелами яких є протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_4 від 02.08.2018 та додатки до нього (відеокасета miniDV «SONY Premium», інв. № 164т, серійний № 53TYS11MQ 1624, та карта пам`яті MicroSDHC «Trancend», об`ємом 16Gb, інв. № 163т, серійний №: Е10151 0538) /том № 1 а.с. 137-141/, очевидно недопустимими доказами.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що ці докази є недопустимими, оскільки негласна слідча (розшукова) дія: аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_4 проведена співробітником оперативного підрозділу заступником начальника ВОР Тернопільського управління ДВБ Національної поліції ОСОБА_6 без письмового доручення, яким би слідчий уповноважив співробітника оперативного підрозділу на проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.
Таке доручення стороні захисту у порядку статті 290 КПК України не відкривалось.
У ході досудового розслідування та судового розгляду прокурор не вживав жодних заходів для розсекречення відповідного доручення (жодних документів з цього приводу він суду не надав).
Також, на думку захисника, з протоколу про проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії вбачається, що втручання відбулось не лише у приватне спілкування ОСОБА_4 , дозвіл на яке був отриманий, але й у приватне спілкування іншої особи ОСОБА_7 , судовий дозвіл на яке не видавався.
Наведене свідчить про неправильний вибір виду негласної слідчої (розшукової) дії за обставин цього кримінального провадження і як наслідок незаконність отримання всіх відомостей в ході аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_4 .
Відповідно до наданих документів у ході досудового розслідування проводився такий різновид негласної слідчої (розшукової) дії як аудіо-, відеоконтроль особи.
У той же час згідно протоколу така негласна слідча (розшукова) дія проводилась з дотриманням вимог у тому числі і статті 270 КПК України, яка визначає порядок проведення аудіо-, відеоконтролю місця, а не особи.
Також, на думку сторони захисту протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_4 від 02.08.2018 складений з порушенням вимог статті 104, частини 3 статті 252 КПК України.
В судовому засіданні 22.06.2020 року захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 доповнив клопотання, посилаючись додатково на те, що 19.06.2020 року прокурором відкрито стороні захисту доручення, на підставі якого нібито проводилась негласна слідча (розшукова) дія - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_4 . Таке доручення зареєстровано 25.07.2020 за№ 1624т/9/2.
У той же час згідно протоколу за результатами проведення НСРД від 02.08.2020 року, така процесуальна дія проводилась згідно доручення слідчого від 26.07.2020 року.
Тому відкрите прокурором і надане суду доручення жодним чином не доводить законність такої НСРД.
Крім цього при проведенні цієї НСРД та розсекреченні матеріалів допущено ряд інших порушень кримінального процесуального законодавства.
Так, ухвала слідчого судді апеляційного суду Тернопільської області називається: «Про проведення негласної слідчої (розшукової) дії -зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж». Відкрите прокурором та надане суду доручення свідчить про те, що у цьому кримінальному провадженні отримувались дозволи про проведення декількох негласних слідчих (розшуковик) дій.
Тому, на думку захисника, перший аркуш цієї ухвали, що надана суду, відноситься до одного виду дозволу, а другий - до іншого.
Також, згідно розноски на ухвалі слідчого судді апеляційного суду Тернопільської області про проведення негласної слідчої (розшукової) дії -зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 25.07.2018, перший та другий примірники цієї ухвали направлені в слідче управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області. Яким чином ця ухвала надані потрапила в ГУ Національної поліції в Тернопільській області - прокурор не довів належними та допустимими доказами.
Згідно відбитку круглої печатки у верхньому лівому куті ухвали, гриф секретності знятий ГУ Національною поліцією в Тернопільській області. Однак такий гриф знімається тим органом, який його надав, у даному випадку апеляційним судом Тернопільської області.
Як встановлено, ухвалою дозволено проведення аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_4 у публічно доступних місцях. Однак таку негласну слідчу (розшукову) дію проведено у службовому кабінеті начальника Гусятинського ВП Підволочисього ВП ГУ Національної поліції в Тернопільській області, який, згідно наданих у минулому судовому засіданні доказів, не є публічно доступним місцем.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання захисника підтримав.
Прокурор ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні клопотання посилаючись на те, що стороною захисту клопотання заявлено передчасно. Відповідно до положень КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Також зазначив, що в протоколі за результатами проведення НСРД від 02.08.2020 року помилково зазначено посилання на доручення слідчого від 26.07.2020 року, оскільки згідно листа ГУНП в Тернопільській області від 09.06.2020 року №8028/9/03/1-2020, відповідно до облікових форм, журналу обліку підготовлених документів слідчого управління ГУНП в Тернопільській області від 25.05.2018 року, інвентарний № 283 дек, доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 40 КПК України № 1624/9/2 зареєстровано 25 липня 2018 року, а не 26.07.2018 року. Інших доручень в зазначеному кримінальному провадженні не існує. Зазначене доручення не було відкрито стороні захисту у зв`язку з тим, що сторона не піддавала сумніву законність проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, перевіривши доводи клопотань сторони захисту, приходить до наступного.
Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому статтею 89 КПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
З огляду на положення ст.ст.86, 87, 89, КПК України, які встановлюють критерії допустимості доказів в межах кримінального провадження, враховуючи підстави, на які посилається сторона захисту в клопотанні, суд приходить до висновку про те, що очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх у взаємозв`язку з іншими доказами, суд не вбачає і вважає передчасним вирішувати питання про недопустимість цих доказів, оскільки вони підлягають дослідженню, оцінці та вирішенню питання щодо їх допустимості в порядку, визначеному ч.1 ст.89 КПК України.
А тому в задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.86,87,89,93,94,290,369-372,376 КПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про визнання доказів очевидно недопустимими, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
