Справа 556/1044/17
Номер провадження 2/556/126/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17.11.2020 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Котик Л.О.,
при секретарі - Соловей Г.С.,
за участю представника позивача - адвоката Волощука П.С.
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Русін Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Садово-городнє товариство «Пролісок» про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Садово-городнє товариство «Пролісок» про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».
В обгрунтування позовних вимог вказує, що він є членом садово-городного товариства «Пролісок» і в його користуванні перебуває земельна ділянка № НОМЕР_1 , черга 1 для індивідуального садівництва. Позивач з 01.01.2002 року по даний час добросовісно відкрито і безперервно користується вказаною ділянкою. Однак 18.03.2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області було видано наказ №17-1102/16-16-СГ, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району. Даний наказ ОСОБА_2 вважає незаконним і просить скасувати, оскільки цим наказом було надано дозвіл відповідачці на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку № НОМЕР_1 , яка знаходиться в користуванні позивача, як члена садово-городного товариства «Пролісок».
26.07.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області подано заперечення на позов. Вважають позовні вимоги ОСОБА_2 безпідставними, не обґрунтованими, такими що не підлягають до задоволення.
03.10.2017 року ОСОБА_2 подано заяву про збільшення позовних вимог, 22.11.2017 року - заяву про уточнення позовних вимог. Просить визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №17-1102/16-16-СГ від 18.03.2016 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 . Визнати недійсним та скасувати запис в поземельній книзі про реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки цільове призначення якої для індивідуального садівництва, кадастровий номер 5620889300:04:001:1494.
Також 15.11.2017 р. відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області подано клопотання про закриття провадження у справі, оскільки розгляд даного спору віднесено до юрисдикції Рівненського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Володимирецького районного суду від 22.11.2017 р. в задоволенні даного клопотання відмовлено. Ухвала не оскаржена.
22.11.2017 року надійшло пояснення третьої особи - Садово-городнього товариства «Пролісок», де позовні вимоги ОСОБА_2 визнають в повному обсязі, вважають їх обгрунтованими. За ОСОБА_1 закріплена земельна ділянка № НОМЕР_2 , якою вона користується по даний час. Земельна ділянка № НОМЕР_1 закріплена за ОСОБА_2 .
Судовий розгляд справи, згідно ухвали суду від 15.12.2017 року, продовжено за правилами загального позовного провадження, що передбачені новою редакцією ЦПК України.
24.01.2018 року Головним Управлінням Держгеокадастру у Рівненській області подано відзив на позов. В задоволенні позову просять відмовити.
07.03.2018 року позивачем подано відповідь на відзив. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 19 грудня 2018 року провадження в справі зупинине до набрання законної сили судовим рішенням у справі №556/1822/18 за позовом ОСОБА_1 до Садово-городнього товариства «Пролісок», Старорафалівської сільської ради Володимирецького району про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та скасування протоколу загальних зборів кооперативу.
14 вересня 2020 року поновлено провадження в справі та призначено судове засідання.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, пояснив, що ОСОБА_2 є членом садово - городного товариства «Пролісок» і в його користуванні перебуває земельна ділянка № НОМЕР_1 для індивідуального садівництва. Вказаною ділянкою позивач безперервно користується з 01.01.2002 року. Наказом №17-1102/16-16-СГ, виданим Головним Управлінням Держгеокадастру у Рівненській області було надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою на вище вказану земельну ділянку.
Земельна ділянка, яка є предметом спору, знаходиться на землях садово-городного товариства «Пролісок», що перебуває у постійному користуванні товариства на підставі Державного акту на право постійного користування землею. Відповідачка ОСОБА_1 при зверненні до Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації на спірну земельну ділянку, не дотрималась вимог ст. 118 ЗК України в частині надання погодження постійного землекористувача. Крім того, повідомлення про те, що спірна земельна ділянка № НОМЕР_1 за інформацією постійного користувача СГТ «Пролісок» перебуває в користуванні іншої особи, свідчить про невідповідність місця розташування об`єкта схеми організації масиву земельних ділянок СГТ «Пролісок» та технічній документації по встановленню адміністративних границь Старорафалівської сільської ради Володимирецького району на землях якої знаходиться спірна земельна ділянка. А отже наказ №17-1102/16-16-СГ є незаконним, виданий всупереч вимогам ст.118 ЗК України. Просить визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №17-1102/16-16- СГ від 18.03.2016 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеутрою» громадянці ОСОБА_1 . Визнати недійсним та скасувати запис в поземельній книзі в системі Державного земельного кадастру відкритий на земельну ділянку: цільове призначення якої для індивідуального садівництва, кадастровий номер: 5620889300:04:001:1494.
Представник відповідача - Головне Управління Держгеокадастру у Рівненській області, позовні вимоги не визнала. При прийнятті оскаржуваного наказу Головне управління діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Земельна ділянка, яка є предметом спору, належала до земель сільськогосподарського призначення державної власності, а тому її розпорядником на той час було саме Головне Управління Держгеокадастру у Рівненській області. Порядок приватизації земельних ділянок встановлений ст..118 ЗК України. До клопотання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,12 га., ОСОБА_1 додала ряд документів, які передбачені чинним законодавством, зокрема графічні матеріали із бажаним місцем розташування земельної ділянки та довідку садово-городного товариства «Пролісок» від 18.12.2015 р. №18/71, що вона є членом товариства і з 01.01.2002 року користується земельною ділянкою АДРЕСА_1 .
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, голова правління СГТ «Пролісок» ОСОБА_7., позовні вимоги ОСОБА_2 визнала в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими. Позивач є членом садово-городнього товариства «Пролісок» з 2000 року, користується земельною ділянкою АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 закріплена інша земельна ділянка - № НОМЕР_2 . Крім того, листами від 16.08.2016 року, 6.09.2016 року СГТ «Пролісок» повідомляло і надавало відповідні документи начальнику управління Держгеокадастру у Володимирецькому районі про те, що користувачем земельної ділянки - № НОМЕР_1 в СГТ «Пролісок» є ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала і суду пояснила, що згідно списку членів товариства від 16.04.1997 року, земельна ділянка № НОМЕР_1 виділялась їй. А голова товариства ОСОБА_3 у 2001 році продав дану земельну ділянку іншій особі.
Згідно Протоколу загальних зборів членів СГТ «Пролісок» від 18.06.2015 року №2, громада товариства своїми підписами підтвердила, що ОСОБА_2 не має ніякого відношення до ділянки № НОМЕР_1 . Земельна ділянка № НОМЕР_2 належала її покійному чоловіку - ОСОБА_4 ОСОБА_2 не надав жодних доказів у підтвердження того, що він є користувачем спірної земельної ділянки. І його право на користування земельною ділянкою не порушено, тому що таке право не виникло.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 ствердив, що він був головою СГТ «Пролісок» з 1996 року по 2007 рік. Земельна ділянка під № НОМЕР_1 з початку належала ОСОБА_1 , однак вона її не обробляла, а потім написала заяву про відмову. І їй надали земельні ділянки НОМЕР_4,НОМЕР_5.
Заяви ОСОБА_1 за листопад 1997 року, не підписував.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є членом СГТ «Пролісок». ОСОБА_2 не знає, не бачила щоб хтось обробляв земельну ділянку № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 бачила на іншій ділянці - № НОМЕР_2 .
Свідок ОСОБА_6 ствердив, що він є членом правління СГТ «Пролісок». Земельна ділянка № НОМЕР_1 була надана в користування ОСОБА_2 . Там лежать залізобетонні плити, будівельні матеріали, є металева будка. ОСОБА_2 вчасно сплачує членські внески.
Позивач його рідний дядько і вони разом користуються даною земельною ділянкою.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, всебічно, повно, об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд рахує, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 12 , 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Частинами першою - другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з письмових доказів, досліджених судом, згідно рішення Старорафаліської сілсьької ради від 22.05.2000 року №57, ОСОБА_2 включено до списку громадян, яким безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку в садово-городному товаристві "Пролісок" (додаток №1 до рішення Старорафалівської сільської ради).
Протоколом №3 загальних зборів садово-городнього товариства "Пролісок" м. Кузнецовська від 15.05. 2000 року виключено із членів товариства ОСОБА_1 (земельна ділянка № НОМЕР_1 ), включено в члени товариства ОСОБА_2 (надано земельну ділянку № НОМЕР_1 )
Як вбачається з Протоколу №1 загальних зборів членів садово-городнього товариства "Пролісок" від 21.08.2009 року прийнято в члени садово-городнього товариства "Пролісок" згідно поданих заяв - ОСОБА_1 , земельна ділянка № НОМЕР_3 .
Згідно Списку членів Садово-городнього товариства «Пролісок» та нумерації їх земельних ділянок станом на вересень 2016 року, ОСОБА_1 є членом СГТ Пролісок , за нею закріплена земельна ділянка № НОМЕР_2 , за ОСОБА_2 - земельна ділянка № НОМЕР_1 .
Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється (стаття 22 Земельного кодексу України в редакції станом на 12.07.2000 рік, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
22.11.2001 року СГТ «Пролісок» було виготовлено Державний акт на право постійного користування землею, серія ІІ-РВ №001946 та зареєстровано його в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №148.
Таким чином, земельна ділянка, яка є предметом спору в даній справі, знаходиться на землі СГТ «Пролісок», що перебуває у постійному користуванні товариства на підставі вищезазначеного Державного акта.
Як зазначено в довідці №60 від 14.06.2017 року, виданій СГТ «Пролісок», ОСОБА_2 є членом садово-городного товариства «Пролісок» та в його користуванні перебуває земельна ділянка № НОМЕР_1 , черга 1 для індивідуального садівництва. ОСОБА_2 добросовісно, відкрито і безперервно користується даною земельною ділянкою з 01.01.2002 року і по даний час.
Також Постановою Рівненського апеляційного суду від 11.08.2020 року в справі №556/1822/18 за позовом ОСОБА_1 до Садово-городнього товариства «Пролісок», Старорафалівської сільської ради Володимирецького району, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та скасування протоколу загальних зборів садово - городнього кооперативу встановлено, земельна ділянка № НОМЕР_1 передавалась в користування ОСОБА_1 , проте остання відмовилась від цієї ділянки. Натомість їй було запропоновано інші земельні ділянки, а саме № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , згідно рішення Старорафалівської сілсьької ради №114 від 09.04.2001 р. В подальшому, ОСОБА_1 отримала в користування земельну ділянку № НОМЕР_2 в СГТ "Пролісок", якою користується на даний час. Такі обставини підтверджені матеріалами справи, поясненнями свідків ОСОБА_3 і не спростовані позивачкою. Як встановлено із Списку членів СГТ "Пролісок", громадянин ОСОБА_2 є членом СГТ "Пролісок" з 2000 року і по даний час, та користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 в СГТ "Пролісок". Постанова суду набрала законної сили. А згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
18.03.2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області видано наказ №17-1102/16-16-СГ, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Старорафалівської селищної ради Рівненської області.
Як зазначено у відзиві на позовну заяву Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області від 24.01.2018 року, ОСОБА_1 29.02.2016 року звернулася до них із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, площею 0.12 га, яка розташована на території Старорафалівської сільської ради. До клопотання долучено ряд документів, які передбаченні законодавством, зокрема графічні матеріали із бажаним місцем розташування земельної ділянки та довідку СГТ «Пролісок» від 18.12.2005 року №18/78, де зазначено, що ОСОБА_1 являється членом СКТ «Пролісок» та з 01.01.2002 року користується земельною ділянкою під № НОМЕР_1 .
Згідно листа №25/09-17 від 25.09.2017 року, за зверненням ОСОБА_1 земельна ділянка № НОМЕР_1 в СГТ «Пролісок» зареєстрована у Державному земельному кадастрі 21.06.2017 року державним кадастровим реєстратором Відділу - Власовою О.В.. Національна кадастрова система, у якій працюють державні кадастрові реєстратори, не передбачає формування порядкового номера під час проведення державної реєстрації земельної ділянки. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 5620889300:04:001:1494.
16.08.2016 року за №22 головою правління Садово-городного товариства «Пролісок» направлявся лист до Управління Держгеокадастру у Володимирецькому районі Рівненської області з прохання тимчасово зупинити процес щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 у власність ОСОБА_1 на стадії погодження проекту, з метою недопущення до судової тяганини.
Також 06.09.2016 року за №23, головою правління СГТ «Пролісок» направлено лист на адресу начальника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з проханням скасувати наказ «Про надання дозволу на розробку проекту документації земельних ділянок у власність» №17-1102/16-16-СГ від 18.03.2016 року, оскільки земельна ділянка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .
Відповідно до Земельного кодексу України (в редакції станом на 12.07.2000 рік) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється (стаття 22 Земельного кодексу України в редакції станом на 12.07.2000 рік).
Право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб (п. 8 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України в редакції станом на 12.07.2000 рік). Таке припинення провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів (ч. 5 ст. 27 Земельного кодексу України в редакції станом на 12.07.2000 рік).
При цьому, статтею 28 Земельного кодексу України (в редакції станом на 12.07.2000 рік) встановлено, що право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 цього Кодексу.
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статті 17 ЗК України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до абзацу 1 частини сьомої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З аналізу вказаних норм, убачається, що Держгеокадастр за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має право вчинити лише такі дії, а саме: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні, з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України .
ОСОБА_1 при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області із заявою від 26.02.2016 року про надання дозволу на розроблення технічної документації на спірну земельну ділянку, не дотрималась вимог ст.118 ЗК України в частинні надання погодження постійного землекористувача.
Твердження відповідачки про те, що в наказі Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області №17-1102/16-16- СГ від 18.03.2016 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеутрою» не вказано номер земельної ділянки спростовується поясненнями представника відповідача - Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області про те, що до клопотання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 було додано ряд матеріалів, зокрема графічні матеріали із бажаним місцем розташування земельної ділянки та довідку СГТ "Пролісок" від 18.12.2015 року №18/78, згідно якої остання являється членом СГТ Пролісок" із 01.01.2002 року користується земельною ділянкою під №201. Тобто саме на цю земельну ділянку під № НОМЕР_1 відповідачка писала заяву про надання дозволу на розроблення технічної документації.
Дана довідка видана і підписана самою ОСОБА_1 , як головю СГТ "Пролісок" і суперечить вище дослідженим матеріалам справи, зокрема довідці №60 від 14.06.2017 р., виданий СГТ "Пролісок".
Відповідно повідомлення про те, що спірна земельна ділянка № НОМЕР_1 за інформацією постійного користувача СГТ «Пролісок» перебуває у користуванні іншої особи, свідчить про невідповідність місця розташування об`єкта схеми організації масиву земельних ділянок СГТ «Пролісок» та технічній документації по встановленню адміністративних границь Старорафалівської сільської ради на землях якої знаходиться спірна земельна ділянка.
Згідно з Інструкцією «Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», затвердженої наказом Держземагентства України від 18 травня 2010 року № 376, межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки. Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово-картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.
Тобто, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.
Порядок погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 та 186-1 ЗК України.
Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно з пунктом 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про державний земельний кадастр» та цього Порядку.
Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Відповідно до абзацу 1 пункту 109 цього Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.
Для здійснення державної реєстрації земельної ділянки кадастровому реєстратору подаються згідно з пунктом 110 Порядку: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Оспорюваний наказ є незаконним, оскільки ним було надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку № НОМЕР_1 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_2 , як члена СГТ «Пролісок».
В силу такого проведення державної реєстрації спірної земельної ділянки за зверненням ОСОБА_1 в Державному земельному кадастрі та присвоєння такій ділянці кадастрового номера є також незаконним, оскільки порушує цивільне право позивача на користування земельною ділянкою як члена СГТ «Пролісок».
Вищезазначені обставини та норми земельного законодавства, чинні на час виникнення спірних правовідносин, дають підстави для висновку, що право власності або право користування земельною ділянкою, що підлягає захисту в суді, могло виникнути тільки після 22.11.2001 року, коли СГТ «Пролісок» виготовило державний акт на право постійного користування землею.
Позивачка не подала до суду доказів, які свідчили б, що після виділення земельної ділянки для СГТ «Пролісок» у постійне користування, їй у встановленому законом порядку надавалась земельна ділянка під № НОМЕР_1 .
А як зазначено в ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.(ч.1 ст.21 ЦК України)
За положеннями статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
ГУ Держгеокадастру всупереч застереженням, які містяться у частині сьомій статті 118 ЗК України, розглядаючи клопотання ОСОБА_1 , не пересвідчилось у відповідності розташування об`єкта вимогам законодавства та не врахувало вимог норм законів та підзаконних актів, метою яких і є уникнення такого конфлікту між заінтересованими особами, так і положень Конституції України щодо обов`язку органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, забезпечувати рівність конституційних прав і свобод громадян.
ГУ Держгеокадастру всупереч наданим йому повноважень не ухвалило рішення, за наявності для того законних підстав, про відмову в затвердженні проекту землеустрою за зверненням ОСОБА_1 , чим суттєво порушило права позивача.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна. Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 31 липня 2019 року у справі № 472/1286/17-ц (провадження № 61-42797св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 472/1284/17 (провадження № 61-39982св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 472/659/17 (провадження № 61-39640св18), від 23.01.2020 року у справі №472/1281/17 (провадження №61-37481св18).
Установивши, що спірна земельна ділянка, знаходиться на землях СГТ «Пролісок» та перебуває у постійному користуванні товариства на підставі Державного акту на право постійного користування землею, а також те, що ОСОБА_1 при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації на спірну земельну ділянку, не дотримуючись вимог ст.118 ЗК України, в частинні надання погодження постійного користувача, також подання неправдивої інформації, що спірна земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи, свідчить про невідповідність місця розташування об`єкта схеми організації масиву земельних ділянок СГТ «Пролісок» та технічній документації про встановлення адміністративних границь Старорафалівської сільської ради, на землях якої знаходиться спірна земельна ділянка. За таких обставин та з підстав, передбачених наведеними нормами права, з метою захисту порушених прав ОСОБА_2 як користувача спірної земельної ділянки, яка у встановленому законом порядку перебувала у його користуванні та поданим документам, суд приходить до висновку про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області №17-1102/16-16- СГ від 18.03.2016 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеутрою» та запису в поземельній книзі в системі Державного земельного кадастру відкритий на земельну ділянку: цільове призначення якої для індивідуального садівництва, кадастровий номер: 5620889300:04:001:1494..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 76, 77, 80, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, ЦПК України, ст..ст.9, 17, 22,27, 28, 79-1, 118, 152 Земельного кодексу України ( в редакції 1990 року, зі змінами станом на 12.07.2000 року), ст.ст. 16,21 ЦК України, суд -
Ухвалив:
Позов ОСОБА_2 до Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Садово-городнє товариство «Пролісок» про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №17-1102/16-16- СГ від 18.03.2016 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеутрою» громадянці ОСОБА_1 .
Визнати недійсним та скасувати запис в поземельній книзі в системі Державного земельного кадастру відкритий на земельну ділянку: цільове призначення якої для індивідуального садівництва, кадастровий номер: 5620889300:04:001:1494.
Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Володимирецький районний суд Рівненської області.
Згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суддя: Котик Л.О.
