УХВАЛА
01 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 904/2979/20
Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Кібенко О. Р. - головуючого, суддів: Баранця О. М., Булгакової І. В., Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Львова Б. Ю., Селіваненка В. П., Ткаченко Н. Г., Уркевича В. Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (далі - ТОВ "Серединецьке")
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020
у справі за позовом ТОВ "Серединецьке"
до відповідачів:
1) товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - ТОВ "Агротек"),
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" (далі - ТОВ "Торговий дім "Армада ЛТД")
про визнання недійсним договору поруки,
В С Т А Н О В И В:
1. ТОВ "Серединецьке" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Агротек" та ТОВ "Торговий дім "Армада ЛТД" про визнання недійсним укладеного відповідачами договору поруки від 30.03.2018 № 3П/16АФ-15.
2. Позовні вимоги обґрунтовані фіктивністю оспорюваного договору, який, за твердженням позивача, укладався з метою приховування справжніх намірів учасників правочину; договір поруки укладений з метою зміни територіальної підсудності та є двостороннім правочином, укладеним без згоди боржника, що викликає сумніви у правомочності такого правочину.
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020, в позові відмовлено.
4. Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивач не довів суду фактичних обставин, з якими закон пов`язує наявність підстав для визнання фіктивним оспорюваного договору поруки; не довів яким чином, внаслідок укладення договору, порушені його права. За відсутністю належного обґрунтування порушеного права позивача укладенням оспорюваного правочину, в якому останній не є стороною, відсутні підстави для визнання його недійсним.
5. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, 09.11.2020 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати, а позов задовольнити.
6. Касаційну скаргу, з посиланням на приписи частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), мотивовано тим, що під час ухвалення оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права (приписи статей 203, 204, 215, 234 та 553 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14 та у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Серединецьке".
8. ТОВ "Агротек" у відзиві на касаційну скаргу просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, посилаючись, зокрема, на їх законність та обґрунтованість, а також на відсутність порушення прав та законних інтересів ТОВ "Серединецьке".
9. ТОВ "Торговий дім "Армада ЛТД" не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2021 колегія суддів передала цю справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.
11. Згідно з постановою Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18 суд у застосуванні приписів частини третьої статті 215 ЦК України у подібних правовідносинах виходив, зокрема, з того, що договір поруки безпосередньо на права та обов`язки боржника не впливає, його зобов`язання в цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються (не доповнюються та не збільшуються).
12. Колегія суддів у справі, що розглядається, вважає за необхідне відступити від зазначеного висновку, оскільки:
- вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав;
- при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення;
- обов`язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Разом із тим це не означає, що за позовом боржника такий договір не може бути визнано недійсним, якщо буде доведено, що він звужує його права, чи доведено зловмисну домовленість кредитора з поручителем;
- у разі оскарження правочину, необхідним є також і надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами.
13. При розгляді справи № 904/4567/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у застосуванні приписів статі 234 ЦК України у подібних правовідносинах виходив, зокрема, з того, що:
- у разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний;
- фактичне вчинення відповідачами дій на виконання своїх обов`язків за договором поруки спростовує аргументи позивача про відсутність у відповідача наміру взяти на себе обов`язки позивача за основним зобов`язанням та про його укладання сторонами без спрямування на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
14. Проте, колегія суддів у справі № 904/2979/20 вважає, що у застосуванні приписів статті 234 ЦК України у вирішенні питання щодо того, чи наявні наміри сторін договору поруки щодо створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, несуттєве часткове (в порівнянні з повним обсягом основного зобов`язання) виконання стороною оспорюваного правочину необхідно враховувати не як обставину, що презюмує правомірність оспорюваного правочину, а оцінювати у сукупності з іншими встановленими судами обставинами, на які посилається заінтересована особа (у даному випадку, зокрема, щодо пов`язаності між собою юридичних осіб - лізингодавця та поручителя).
15. Ураховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, яка розглядає справу № 904/2979/20, вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 904/4567/18, яка ухвалена у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, приписів статей 215, 234 ЦК України (в частині встановлення наявності/відсутності порушеного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, у зв`язку з укладанням договору поруки та наявності/відсутності сукупності підстав для визнання договору поруки фіктивним).
16. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Керуючись статтями 233- 235, 301- 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Прийняти касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 904/2979/20 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
2. Призначити розгляд справи № 904/2979/20 у відкритому судовому засіданні на 19 лютого 2021 року о 11:00 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кім. № 203.
3. Направити учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді: О. Баранець
І. Булгакова
О. Васьковський
Т. Дроботова
Б. Львов
В. Селіваненко
Н. Ткаченко
В. Уркевич
