Справа 754/2553/18Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/59/2021 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
23 лютого 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника адвоката ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 9 січня 2020 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, фізичної особи-підприємця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 12 років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 289 КК України у виді 4 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне покарання призначено ОСОБА_7 у виді 13 років позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 25 829 грн. 91 коп., моральну шкоду в сумі 800 000 грн.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
В С Т А Н О В И Л А:
За вироком суду, ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
08.10.2017 року, приблизно о 01 год. 30 хв. ОСОБА_7 , знаходячись в районі Дарницької площі в м. Києві, неподалік кафе «Сад», підійшов до автомобіля марки «Фольксваген Поло», номерний знак НОМЕР_1 , та запропонував водію автомобіля ОСОБА_10 за грошову винагороду відвезти його на житловий масив «Троєщина». Отримавши таку згоду, обвинувачений ОСОБА_7 сів до салону автомобіля і приблизно о 02 год. 15 хв. вони під`їхали на автомобілі до будинку № 17-а по вул. Милославській в м. Києві, де ОСОБА_7 попросив водія ОСОБА_10 зупинити автомобіль. В подальшому ОСОБА_7 разом з ОСОБА_10 вийшли з автомобіля, між ними виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на умисне вбивство ОСОБА_10 . Реалізуючи свій злочинний умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , тримаючи в руці предмет, схожий на ніж, наніс ним множинні колото-різані удари в життєво-важливі органи ОСОБА_10 , спричинивши наступні тілесні ушкодження: множинні проникаючі та не проникаючі колото-різані поранення шиї, голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок-рани лінійної форми, один кінець ран П-подібної форми, інший гострокутний з рівними краями, від яких відходять раневі канали, по ходу яких ушкоджується шкіра, підшкірно-жирова клітковина, м`язи, яремна вена, ребер, парієтальна плевра, діафрагма, очеревина, сальник, язик, легені, множинні різані рани тіла, синці верхніх та нижніх повіках лівого та правого ока, ділянка осаднення в лобній ділянці, недокрів`я внутрішніх органів, ознаки перерозподілу кровоточу в нирках, наявність крові в лівій плевральній порожнині, смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночка.
В результаті множинних колото-різаних проникаючих та не проникаючих різаних поранень тіла з ушкодженням внутрішніх органів та розвитком крововтрати, шоку настала смерть ОСОБА_10
ОСОБА_7 , розуміючи, що позбавив життя ОСОБА_10 , з метою приховання вчиненого злочину, поклав тіло ОСОБА_10 та заднє сидіння автомобіля «Фольксваген Поло», після чого обвинувачений в той же день, 08.10.2017 року, приблизно о 02 год. 45 хв., біля під`їзду № 2 будинку № 17-а по вул. Милославській в м. Києві з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, сів за кермо автомобіля «Фольксваген Поло», номерний знак НОМЕР_1 , яким до цього керував ОСОБА_10 , використавши ключ, який знаходився в замку запалювання, завів двигун автомобіля та поїхав в напрямку с. Погреби, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом, спричинивши матеріальну шкоду на суму 246 231 грн. 80 коп.
Крім цього, 11.10.2017 року, приблизно о 21 год., ОСОБА_7 , з метою таємного викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля «Фольксваген Поло», номерний знак НОМЕР_1 , який після незаконного заволодіння знаходився на автостоянці біля будинку № 31-б по вул. Милославській в м. Києві, ключем відкрив двері автомобіля, проник до салону автомобіля, звідки викрав мобільний телефон «Apple» iPhone 6 IMEI НОМЕР_2 , вартістю 6 153 грн., який належав ОСОБА_10 . Однак злочин, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки біля автомобіля ОСОБА_7 був затриманий працівниками поліції.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок скасувати, кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Цивільні позови залишити без розгляду.
В обґрунтування своїх вимог обвинувачений послався на те, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що обвинувальний акт складено з грубим порушенням вимог закону, сформульоване обвинувачення є неконкретним. Зазначає, що його було позбавлено можливості ознайомитися з матеріалами справи. Також зазначає, що його примусили надати показання під час слідчого експерименту, а посилання у вироку на те, що він не надавав пояснення щодо обставин справи не відповідають дійсності. Зазначає, що судом всупереч вимогам закону, взято до уваги письмові докази, що складені з порушенням права на захист. Крім того, зазначає, що експерт у висновках зазначив лише припущення факту, а не дійсні обставини. Зазначає, що протокол слідчого експерименту від 12.10.2017 року проведений за його участі не було досліджено під час судового розгляду. Вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують його винність у вчиненні кримінальних правопорушень. Також зазначає, що судом не було взято до уваги наступні обставини: порушення його права на захист, незаконне тримання в поліції та застосування насильства.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просила вирок скасувати, кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Цивільні позови залишити без розгляду.
В обґрунтування своїх вимог захисник послалась на те, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують винність ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень. Зазначає, що посилання у вироку на те, що обвинувачений не надавав пояснення щодо обставин справи не відповідають дійсності. Вважає покази потерпілої та свідків безпідставними. Зазначає, що протокол слідчого експерименту від 12.10.2017 року, проведений за участі ОСОБА_7 та доданий відеозапис до протоколу не було досліджено під час судового розгляду. Крім того, судом в порушення вимог закону взято до уваги показання ОСОБА_7 , які надані ним на досудовому слідстві під час першого допиту без захисника. Вважає протокол слідчого експерименту від 12.10.2017 року неналежним доказом, оскільки складений всупереч вимог ст. 103-107, 240 КПК України, також експертний висновок психофізіологічного дослідження показів ОСОБА_7 є неналежним доказом, оскільки не відповідає вимогам ст. 102 КПК України, протокол обшуку автомобіля від 11.10.2017 року є не підписаним слідчим. Зазначає, що під час досудового розслідування було порушено право обвинуваченого на захист, незаконне тримання в поліції та застосовано насильство з боку працівників поліції, що підтверджується висновком, яким засвідчено тілесні ушкодження, які виявлені на тілі обвинуваченого. Також вважає, що судом першої інстанції не вірно визначено початок строку відбування покарання обвинуваченого. Зазначає, що ОСОБА_7 було позбавлено можливості ознайомитися з матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти поданих апеляційних скарг, думки потерпілої, яка заперечувала щодо задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».
Згідно вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто вирок має ґрунтуватися на зібраних доказах, повністю та всебічно досліджених та правильно оцінених судом, а висновки про подію кримінального правопорушення, про винуватість або невинуватість обвинуваченого у вчиненні злочину та інші істотні питання, які виникли у кримінальному провадженні, мають з достовірністю випливати з матеріалів провадження.
Згідно ст. 84 КПК України доказами у кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність суспільно-небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються зібраними, перевіреними та належно оціненими судом першої інстанції доказами, а саме:
-протоколом проведеного слідчого експерименту від 12 жовтня 2017р. (а.с. 207-212 т. 2) за участю ОСОБА_7 , який добровільно показав місце скоєння вбивства ОСОБА_10 , при цьому вказував, що приїхав на таксі до АДРЕСА_2 , вийшов з таксі, щоб подзвонити товаришу в домофон, за ним вийшов розлючений таксист, у них виник конфлікт, у таксиста був ніж, яким таксист наніс йому поріз по руці і животу, він вибив ніж у таксиста, повалив його на асфальт, взяв ніж, яким наніс таксисту удари по тулубу, шиї. Коли виявив, що таксист без ознак життя, вимив руки від крові, викинув ніж, затягнув таксиста на заднє сидіння автомобіля та повіз в с. Погреби, щоб викинути та сховати труп таксиста. В подальшому ОСОБА_7 показав місце, де він поклав та прикрив тіло таксиста на узбіччі від дороги, та повідомив, що на автомобілі таксиста приїхав до будинку АДРЕСА_2 , де у дворі будинку залишив автомобіль, до якого прийшов ввечері 11 жовтня 2017р., ключем відкрив двері автомобіля, з автомобіля дістав документи, мобільний телефон «Айфон» та біля автомобіля був затриманий працівниками поліції.
-протоколом обшуку від 12 жовтня 2017р. в квартирі АДРЕСА_3 за місцем проживання ОСОБА_7 та вилучення чоловічого піджака, на якому згідно висновку судово-медичної експертизи № 542 від 22 грудня 2017р. була виявлена кров (а.с. 1-5 т. 3, а.с. 155-157 т. 2).
-протоколом обшуку автомобіля та ОСОБА_7 від 11 жовтня 2017р. (а.с.25-25 т. 3).
-протоколом обшуку автомобіля від 12 жовтня 2017р. (а.с. 213-217 т. 2).
-протоколом огляду місця події (трупа) від 12 жовтня 2017р. (а.с. 15-24 т.3).
-протоколом огляду речей (а.с. 234-238).
-висновком криміналістичної дактилоскопічної експертизи № 8-1/5971 від 27 грудня 2017р. (а.с. 118-124 т. 3) про те, що сліди папілярних узорів з розмірами по осях 15?20 мм, 14?16 мм, які надані на дослідження та були вилучені з пляшки «Моршинська» 1,5л під час обшуку автомобіля «Фольксваген Поло» 12 жовтня 2017р. (а.с.213-217 т. 2), придатні для ідентифікації по ним особи, при цьому слід пальця руки з розмірами по осях 15?20 мм залишений безіменним пальцем правої руки, слід пальця руки з розмірами по осях 14?16 мм залишений безіменним пальцем лівої руки ОСОБА_7 .
-висновками судово-медичних експертиз № 548 від 14 грудня 2017р., № 552 від 14 грудня 2017р., № 546 від 20 грудня 2017р., № 551 від 14 грудня 2017р.про те, що на наданих на дослідження змиві з поверхні системи управління електроприладами передньої карти водійської двері, змиві з поверхні заднього сидіння з правої сторони, фрагменті марлі зі змивом речовини бурого кольору, з поверхні підніжного коврику лівого заднього пасажирського місця, змиві з поверхні заднього сидіння лівої сторони, які були вилучені при огляді автомобіля «Фольксваген Поло», номерний знак НОМЕР_1 , була виявлена кров людини, що не виключає можливості походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_10 (а.с.83-86, 89-92, 94-96, 98-101 т. 3).
-висновком судово-медичної експертизи № 416 від 19 січня 2018р. (а.с. 60-63 т. 3) про те, що генетичні ознаки крові, виявлені в змиві з важеля ручного гальмування по всіх досліджуваних локусах ДНК ідентичні генетичним ознакам крові ОСОБА_10 .
-висновками судово-медичних експертиз № 2412/2 від 18 грудня 2017р., № 43/2412/2 від 18 грудня 2017р. (а.с. 134-143 т. 3, а.с. 179-181 т. 2) про те, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено наступні ушкодження: А)множинні проникаючі та не проникаючі колото-різані поранення шиї, голови, тулуба верхніх та нижніх кінцівок рани лінійної форми, один кінець ран П-подібної форми, інший гострокутний з рівними краями, від яких відходять раневі канали, по ходу яких ушкоджується шкіра, підшкірно-жирова клітковина, м`язи, яремна вена, ребер, парієтальна плевра, діафрагма, очеревина, сальник, язик, легені; Б) множинні різані рани тіла; В) синці на верхніх та нижніх повіках лівого та правого ока, ділянка осаднення в лобній ділянці; Г) недокрів`я внутрішніх органів, ознаки перерозподілу кровоточу в нирках, наявність крові в лівій плевральній порожнині, смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночка плями Мінакова). Смерть ОСОБА_10 настала від множинних колото-різаних проникаючих та не проникаючих, різаних поранень тіла з ушкодженням внутрішніх органів та розвитком крововтрати та шоку. Всі виявлені тілесні ушкодження є прижиттєвими та утворились незадовго до настання смерті. Виявлені проникаючі та непроникаючі колото-різані поранення тіла утворились від дії колюче-ріжучого предмета типа клинка ножа, що мав обушок з одного боку та лезо двосторонньої заточки з протилежного. Виявлені різані рани тіла утворились від дії предмету, якому притаманні ріжучі властивості. Виявлені тілесні ушкодження описані в п.п. А. Б. в своїй сукупності мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, та знаходяться в прямому (причинно-наслідковому) зв`язку із настанням смерті. Виявлені синці та ділянка осаднення на обличчі утворились від дії тупих предметів мають ознаки легких тілесних ушкоджень та в прямому (причинно-наслідковому) зв`язку із настанням смерті не знаходяться. Виявлені тілесні ушкодження на верхніх кінцівках могли утворитись при захисті потерпілим від ударів, що наносились. Виявлені тілесні ушкодження утворились в короткий проміжок часу, встановити послідовність яких не є можливим. Виявлені тілесні ушкодження утворились незадовго до настання смерті та не виключається можливість вчиняти будь-які активні дії потерпілою на протязі короткого проміжок часу.
-висновком судово-медичної експертизи № 7/2412/2 від 09 лютого 2018р. (а.с. 103-113 т. 3) про те, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено: А) множинні проникаючі та не проникаючі колото-різані поранення шиї, голови, тулуба верхніх та нижніх кінцівок рани лінійної форми, один кінець ран П-подібної форми, інший гострокутний з рівними краями, від яких відходять раневі канали, по ходу яких ушкоджується шкіра, підшкірно-жирова клітковина, м`язи, яремна вена, ребер, парієтальна плевра, діафрагма, очеревина, сальник, язик, легені; Б) множинні різані рани тіла; В) синці на верхніх та нижніх повіках лівого та правого ока, ділянка осаднення в лобній ділянці; Г) недокрів`я внутрішніх органів, ознаки перерозподілу кровоточу в нирках, наявність крові в лівій плевральній порожнині, смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночка плями Мінакова). Виявлені проникаючі та непроникаючі колото-різані поранення тіла утворились від дії колюче-ріжучого предмета типа клинка ножа, що мав обушок з одного боку та лезо двосторонньої заточки з протилежного. Виявлені різані рани тіла утворились від дії предмету, якому притаманні ріжучі властивості. Враховуючи кількість, характер, локалізацію наявних множинних колото-різаних та різаних поранень у ОСОБА_10 , з урахуванням наданих матеріалів, за умов, на які вказує підозрюваний ОСОБА_7 (при обставинах, вказаних в протоколі слідчого експерименту від 12 жовтня 2017р.) можливе утворення наявних колото-різаних та різаних поранень як за характером, механізмом утворення, так і за локалізацією.
-висновком № 49-МК від 21 лютого 2018р. судово-медичної експертизи одягу ОСОБА_10 (а.с. 48-59 т. 3) про те, що на одягу ОСОБА_10 було виявлено: двадцять одне пошкодження на піджаку: на передній поверхні, на задній поверхні лівого рукава та на спинці зліва; сімнадцять пошкоджень на сорочці: на передній поверхні, на задній поверхні лівого рукава та на спинці зліва; десять пошкоджень на майці як на передній поверхні, так і спинці зліва; чотири пошкодження на брюках: одне на задній половинці справа і три на передній половинці зліва. Пошкодження на всіх шарах одягу частково співпадають за локалізацією між собою та з ранами на тілі потерпілого. Всі виявлені пошкодження на всіх предметах одягу є колото-різаними, утвореними від дії плаского односторонньо-гострого колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, що має обушок П-подібного перетину та лезо.
-актом судово-медичного дослідження № 311-МК від 12 грудня 2017р. (а.с. 147-150 т.3), згідно якого при медико-криміналістичному дослідженні клаптя шкіри та фрагментів ребер ОСОБА_10 було встановлено: на клапті шкіри з ділянки грудей та живота зліва мається 7 однотипних ран від дії колючо-ріжучого предмета типа клинка ножа, що мав обушок з одного боку та лезо двосторонньої заточки - з протилежного боку; в ділянці 8 ребра мається одне наскрізне ушкодження від згаданого предмета.
-висновком товарознавчої експертизи № 12-4/1908 від 26 грудня 2017р., № 12-2/1433 від 27 грудня 2017р. (а.с. 65-68, 75-80 т. 3) ринкова вартість мобільного телефону «Apple» iPhone 6 без урахуванням зарядного пристрою, на момент вчинення кримінального правопорушення 08 жовтня 2017р. могла становити 6 153 грн.; ринкова вартість автомобіля марки «;VOLKSVAGEN» модель «POLO», номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , білого кольору, 2011 року випуску, станом на 08 жовтня 2017р. згідно свідоцтва на реєстрацію вказаного транспортного засобу та фототаблиці від 11 жовтня 2017р. могла становити 246 231 грн. 80 коп.
-показами потерпілої ОСОБА_9 , яка показала суду, що з ОСОБА_10 вона перебувала в цивільному шлюбі, він працював на таксі від фірми «Кассан». Пізно ввечері 07 жовтня 2017р. він не відповідав на телефонні дзвінки, після чого звернулись в поліцію. 12 жовтня 2017р. в поліції повідомили, що затримали особу, яка вбила її чоловіка, бачила автомобіль, салон якого був в крові.
-показами свідка ОСОБА_11 про те, що на початку жовтня 2017р. її син ОСОБА_7 прийшов вночі в квартиру, його руки були в крові, сказав, що була бійка. Через декілька днів в квартирі було проведено обшук, вилучені різні речі.
-показами свідка ОСОБА_12 про те, що в жовтні 2017р. він по телефону спілкувався з ОСОБА_7 , який на його мобільний телефон скинув фотографію автомобіля «Фольксваген» білого кольору, говорив, що йому дали автомобіль поїздити.
-показами свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про те, що вони як працівники поліції на службовому автомобілі за оперативною інформацією 11 жовтня 2017р. перебували біля будинку № 31-б по вул. Милославській в м. Києві, спостерігали за тим, хто підійде до стоячого на стоянці автомобіля «Фольксваген Поло», яким користувалась зникла людина. Вони затримали обвинуваченого, який підійшов до автомобіля, ключем відкрив двері автомобіля, у нього був мобільний телефон та технічний паспорт на автомобіль.
Наведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ст. 94 КПК України оцінено кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, а тому посилання обвинуваченого та захисника в апеляційних скаргах на те, що судом першої інстанції було надано не вірну оцінку доказам по справі, колегія суддів вважає безпідставними.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 щодо визнання протоколу проведеного слідчого експерименту з додатками від 12.10.2017 року за участі ОСОБА_7 ( а.с. 207-212 т.2 ) недопустимим доказом, на переконання колегії суддів є не спроможним.
Підстави та порядок проведення такої слідчої (розшукової) дії, як слідчий експеримент, врегульовано ст. ст. 223, 240 КПК України. Зокрема, слідчий експеримент проводиться в присутності не менше двох незаінтересованих осіб (понятих). За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами КПК України. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
Так, зі змісту зазначеного протоколу вбачається, що він складений слідчим у відповідності до вимог ст.ст.104, 240 КПК України, оскільки містить дані про особу, яка його склала, детальний виклад умов та результатів його проведення, достовірність яких підтверджені підписами учасниками слідчого експерименту, будь-яких зауважень чи заперечень не надходило. Крім цього, учасникам слідчого експерименту було роз`яснено їх права, а також повідомлено про фіксацію слідчої дії за допомогою відеокамери. З огляду на це, підстави для визнання неналежним чи недопустимим доказом протоколу проведеного слідчого експерименту з додатками від 12.10.2017, на думку колегії суддів, також відсутні.
Безпідставними колегія суддів вважає і доводи апеляційної скарги захисника, про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Зокрема, в ньому зазначено найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, анкетні відомості обвинуваченого, прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора. Обвинувальний акт, складений відносно ОСОБА_7 містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення частин статей кримінального закону, а також формулювання обвинувачення. Також, у обвинувальному акті зазначено про відсутність обставин, що пом`якшують покарання та обставин, що обтяжують покарання. До обвинувального акта долучені реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка обвинуваченого та захисника про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування. Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону є необґрунтованими.
При перевірці матеріалів кримінального провадження, порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасуванню вироку суду не встановлено, а сукупність зібраних у справі та належним чином досліджених у судовому засіданні доказів, які доповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих правопорушень, на переконання колегії суддів повністю спростовують доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника щодо необхідності закриття кримінального провадження, у зв`язку з не встановленням достатніх та належних доказів для доведення вини ОСОБА_7 .
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом обґрунтовано визнано винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України.
Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що потерпілою ОСОБА_9 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням в сумі 425 231 грн. та моральної шкоди в розмірі 3 000 000 грн., який не визнав обвинувачений. Вивчивши цивільний позов, письмові докази, долучені до нього та матеріали кримінального провадження, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що цивільний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно договору-замовлення № 2.18610П на організацію поховання від 19 жовтня 2017р., укладеним між ОСОБА_9 та Ритуальною службою СКП «Спецкомбінат ПКПО» вартість послуг становить 20839 грн. 91 коп., та договору замовлення ритуальних послуг від 19 жовтня 2017р., укладеним між ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_15 вартість замовлених послуг становить 4 990 грн.
Враховуючи викладене суд першої інстанції задовольнив цивільний позов ОСОБА_9 в частині відшкодування витрат на поховання в сумі 25 829 грн. 91 коп., оскільки потерпілою не надано доказів на підтвердження вартості витрат на поховання на загальну суму 50 000 грн.
Суд першої інстанції відмовив в задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 в частині відшкодування вартості автомобіля «Фольксваген Поло», мобільного телефону «Apple» iPhone 6, грошових коштів в сумі 1 000 грн., витрат по догляду за сином в Америці в сумі 125 000 грн., оскільки згідно матеріалів кримінального провадження автомобіль «Фольксваген Поло», мобільний телефон «Apple» iPhone 6 були повернені потерпілій ОСОБА_9 , обвинуваченому ОСОБА_7 не інкриміновано викрадення у ОСОБА_10 грошових коштів в сумі 1000 грн., потерпілою не надано доказів на підтвердження необхідності витрат в сумі 125 000 грн. на перебування в Америці.
Згідно Пленуму Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 9 вказаної постанови Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом у вироку вірно зазначено, що з урахуванням обставин скоєного кримінального правопорушення, характеру нанесених тілесних ушкоджень, з урахуванням розумності заявленого потерпілою розміру моральної шкоди та реальної можливості її відшкодування обвинуваченим, суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000 000 грн. підлягають частковому задоволенню та стягненню з обвинуваченого моральної шкоди в сумі 800 000 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що цивільний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин має бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Згідно вимог ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом не встановлено.
Судом першої інстанції дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України та призначено покарання, яке відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
Підстав для скасування вироку та закриття кримінального провадження у зв`язку з не встановленням достатніх, належних доказів для доведення винуватості обвинуваченого, як про це ставлять питання в апеляційних скаргах обвинувачений та захисник, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 9 січня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Суддя Суддя Суддя
