УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №278/2203/15-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.2 ст. 186, ч.3 ст.289 КК України Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
08 вересня 2021 року Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду ОСОБА_3
з участю: секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянув одноособово у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі клопотання прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_8 про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб у кримінальному провадженні №12015060170000467 за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 10 червня 2021 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст.186, ч.3 ст.289 КК України,
в с т а н о в и в:
На розгляді Житомирського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 10 червня 2021 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст.186, ч.3 ст.289 КК України.
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 10 червня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, у вигляді тримання під вартою, терміном на шістдесят діб.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 28.07.2021 року частково задоволено клопотання адвоката ОСОБА_9 про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 обраного вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 10 червня 2021 року. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 залишено без змін та визначено строк його дії до 08.08.2021 року включно. Після спливу вказаного строку дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 припинена та останній звільнений з під варти та вважається на даний час таким до якого не застосовано будь якого запобіжного заходу.
На електронну адресу Житомирського апеляційного суду 28.08.2021 року від прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_8 надійшло клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Прокурор мотивує клопотання тим, що ОСОБА_6 за оскаржуваним вироком визнаний винним у вчиненні декількох тяжких злочинів та йому призначено покарання у виді позбавлення волі, має слабкі соціальні зв`язки, не працевлаштований, неодружений, власного житла не має, перебуваючи на волі може переховуватись від суду, чи вчиняти нові кримінальні правопорушення, тобто існують ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, у зв`язку з чим є необхідність обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної поведінки обвинуваченого та не зможе унеможливити запобігання відповідних ризиків.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Житомирського апеляційного суду від 15.07.2021 року головуючим суддею обрано ОСОБА_2 , склад колегії - ОСОБА_3 , ОСОБА_10 . Головуючий суддя ОСОБА_2 з 06.09.2021 року перебуває у відпустці.
Відповідно до п.20-5 перехідних положень КПК України, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Згідно матеріалів провадження апеляційний розгляд кримінального провадження не розпочато, головуючий суддя перебуває у відпустці, у зв`язку з чим клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому підлягає розгляду на підставі п.20-5 перехідних положень КПК України. Зазначене клопотання розглядається суддею членом колегії ОСОБА_3 .
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечили проти клопотання прокурора.
Заслухавши доводи прокурора в підтримання зазначеного клопотання, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , перевіривши доводи клопотання прокурора, апеляційний суд вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 статті 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно із ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч.1ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
При судовому розгляді клопотання апеляційний суд перевірив відповідність змісту клопотання вимогам закону та з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні прокурора підстав для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд виходить з того, що матеріали клопотання містять дані щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, однак не містять переконливого обґрунтування, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.
Саме лише посилання у клопотанні прокурора на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також ймовірне в майбутньому покарання у виді позбавлення волі не свідчить про безумовне недотримання ним процесуальних обов`язків, які на нього можуть бути покладені при обранні іншого, більш м`якого, запобіжного заходу.
Аналогічні твердження неодноразово знаходили своє відображення і у ряді рішень Європейського суду з прав людини.
Зокрема ЄСПЛ у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Згідно з п. 88 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2013 року у справі «Мхітарян проти Російської Федерації» на національній владі лежить обов`язок встановити існування конкретних фактів, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою. Перекладання на затриману особу тягаря доведення цих аргументів рівносильно скасуванню правила сталі 5 Конвенції, яка оголошує взяття під варту винятком з права на свободу, яке допустимо тільки в суворо визначених обставинах.
Не може утримання підозрюваного під вартою бути застосовано і з тієї причини, що у справі, на думку обвинувачення, очікується призначення покарання у виді позбавлення свободи - рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії», «Ілійков проти Болгарії», «Летіли проти Франції», «Худойоров проти Росії», «Рохліна проти Росії».
Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення особи (рішення ЄСПЛ «Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Вирішуючи питання про запобіжний захід, суд повинен враховувати вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема справи «Харченко проти України», «Комарова проти України», «Калашніков проти Росії», в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання осіб під вартою, а саме:
- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Під час судового засідання в суді апеляційної інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 самостійно з`явився в Житомирський апеляційний суд для участі в судовому засіданні апеляційного суду для вирішення питання щодо обрання йому запобіжного заходу, при цьому зазначив, що не має наміру уникати судових засідань, вчиняти інші кримінальні правопорушення, будь-яким чином впливати на хід розгляду справи відносно нього, як і впливати на учасників даного кримінального провадження.
Також пояснив, що проживає в місті Коростишеві разом з цивільною дружиною та її дитиною, неофіційно працює.
Наведені вище пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника під час розгляду клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу прокурором спростовані не були і будь-яких даних про вірогідність вчинення ОСОБА_6 протилежного в матеріалах справи немає.
Той факт, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення сам по собі не є вирішальною обставиною для обрання йому найсуворішого запобіжного заходу.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що обвинувачений з`являвся на розгляд кримінального провадження до суду першої інстанції, не чинив перешкод в розгляді провадження та не вживав заходів щодо впливу на учасників провадження.
Крім того, запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні не обирався та органом досудового розслідування не ініціювалось питання про його обрання, а обрано його лише під час ухвалення оскаржуваного вироку суду.
Також, з часу вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6 , останній кримінальних правопорушень не вчиняв.
На думку суду, враховуючи при цьому поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 , наведені вище обставини, запобіжний захід саме у виді особистого зобов`язання зможе належним чином забезпечити необхідні процесуальні обов`язки обвинуваченого.
Так, відповідно до ч.1 ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
З огляду на викладене, апеляційний суд при розгляді клопотання повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, а тому клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст.179, 194, 331, 405 КПК України, п.20-5 Перехідних положень КПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Клопотання прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_8 про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов`язки:
1)не відлучатися за межі Житомирського району (в склад якого входить м. Коростишів);
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну .
Обов`язки, визначені ухвалою суду, покладаються на обвинуваченого, згідно ч.6 ст.194 КПК України, на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжено за клопотанням прокурора.
Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених, згідно ухвали обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль завиконанням особистогозобов`язанняпокласти напрокурора, якийведе процесуальнекерівництво укримінальному провадженні.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя:
