Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 лютого 2020 року
у справі № 461/3675/17
Цивільна юрисдикція
Щодо заяви про застосування позовної давності
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус, про визнання договору іпотеки недійсним.
Рішенням районного суду задоволено позовні вимоги ОСОБА_1. Постановою апеляційного суду рішення районного суду змінено. Доповнено резолютивну частину рішення абзацом шостим у наступній редакції: накласти арешт на квартиру, власником якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ «Універсал Банк» зазначає, що у поданій апеляційній скарзі він звертав увагу апеляційного суду про необхідність застосування наслідків пропуску строків позовної давності, однак це питання судом апеляційної інстанції не вирішувалося.
Правова позиція Верховного Суду: згідно положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Висновки: за змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду.
Ключові слова: кредитний договір, забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, договір іпотеки, спільна сумісна власність
