Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 травня 2025 року
у справі № 465/1120/17
Цивільна юрисдикція
Щодо суду, який перевіє поважність пропуску строку на оскарження рішення суду, встановленого ч. 4 ст. 287 ЦПК України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.
Заочним рішенням суду першої інстанції від 06 листопада 2017 року у складі судді Ванівського Ю. М. позов ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалою суду першої інстанції від 29 травня 2024 року у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відмовлено. Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду першої інстанції залишено без задоволення.
Ухвалою апеляційного суду від 14 січня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення суду першої інстанції від 06 листопада 2017 року закрито.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскаржуване заочне рішення ухвалене 06 листопада 2017 року, а ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про його перегляд у березні 2024 року, тобто більше ніж через шість років після його ухвалення. Доводи відповідача про те, що він не був обізнаний про наявність заочного рішення спростовуються матеріалами справи.
Отже, незважаючи на ухвалу про відмову в перегляді заочного рішення і положення частини четвертої статті 231 ЦПК України 2004 року, згідно з якою строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, апеляційний суд дійшов висновку, що оскарження рішення суду через надмірно тривалі строки після ухвалення судового рішення, без будь-яких причин пропуску таких строків, знаючи про розгляд справи у суді першої інстанції, є втручанням у принцип правової визначеності.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частиною четвертою статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
У пункті 13 частини першої Перехідних положень ЦПК України передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення заочного рішення), у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
ВИСНОВКИ: особа звернулася з апеляційною скаргою у строк, визначений частиною четвертою статті 231 ЦПК України 2004 року, положення якої є аналогічними положенням частини четвертої статті 287 ЦПК України у чинній редакції. Вимоги вказаної норми процесуального права є імперативними і суд не має права її не застосовувати.
Особливість цієї процесуальної норми права, як і особливість заочного розгляду справи, у тому, що поважність пропуску строку на оскарження рішення суду перевіряється не апеляційним судом, а судом, який ухвалив заочне рішення суду, і здійснює його перегляд за заявою відповідача відповідно до вимог статті 287 ЦПК України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: заочне провадження, пропуск процесуального строку, межі повноважень апеляційного суду
