Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 травня 2025 року
у справі № 592/7164/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо скасування ліквідації підприємства після звільнення працівника за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України як поважної причини пропуску строку звернення до суду за захистом трудових прав
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державної установи «Інфраструктура Сумщини» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно із частиною другою статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.
У трудових спорах має застосовуватися добросовісність обох сторін, а суд застосовує правові норми, у тому числі норми трудового права, з урахуванням принципу розумності та справедливості, і судовий розгляд має бути справедливим, а також результат тлумачення норм має бути розумним.
Згідно зі статтею 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
У статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначатися в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, є ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі.
ВИСНОВКИ: в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та його поновлення позивачка посилалася на те, що на момент її звільнення були відсутні підстави вважати незаконним її звільнення, так як підприємство ліквідовувалося. Лише після видання 24 квітня 2024 року розпорядження, яким припинено ліквідаційну процедуру роботодавця, її право на працю об'єктивно було порушено.
Судом передчасно відхилено відповідні посилання позивачки, їм не надано належної правової оцінки.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: незаконне звільнення, процесуальні строки, захист прав працівника
