Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 березня 2020 року
у справі № 715/214/17
Цивільна юрисдикція
Щодо розмежування понять «невикористання земельної ділянки за призначенням» та «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням»
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Букагропром» про розірвання договорів оренди.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Між нею і ТОВ «Букагропром» укладено договори оренди зазначених земельних ділянок. Згідно з умовами укладених договорів земельні ділянки були передані в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, проте з часу укладення цих договорів оренди земельні ділянки ТОВ «Букагропром» не оброблялись та не використовувались за цільовим призначенням, а саме: не оралися, посів сільськогосподарських культур не проводився, не здійснювались заходи боротьби з бур'янами, земельні ділянки знаходяться у занедбаному стані, забур`янені та заліснені. Вказуючи на зазначене, ОСОБА_1 просила розірвати договори оренди земельних ділянок, укладені між нею і ТОВ «Букагропром».
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов ОСОБА_1 задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ «Букагропром» зазначає, що підставою для розірвання договору оренди є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, а не той факт, що земельна ділянка не використовувалась.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених ст.ст. 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.
У разі встановлення порушень, передбачених ст. 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі ст. 32 Закону України «Про оренду землі».
Згідно зі ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Крім того, згідно із ч. 2 ст. 12 ЦК України нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Висновки: поняття «невикористання земельної ділянки за призначенням» та «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» різні за правовою природою, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.
Ключові слова: землекористування, підстави припинення права оренди землі, підстави розірвання договору оренди землі, підстави припинення прав на землю, правові наслідки невикористання земельної ділянки
