Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 грудня 2025 року
у справі № 296/704/21
Цивільна юрисдикція
Щодо належного позивача у правовідносинах з приводу захисту порушених інтересів держави з боку державного органу або органу місцевого самоврядування
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру (далі - Держгеокадастр) звернувся до суду з позовом до міської ради та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, скасування записів про реєстрацію прав, знесення самочинного будівництва.
Рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного суду, суд першої інстанції в позові відмовив.
ОЦІНКА СУДУ
Процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Ураховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує й наявність підстав для представництва ним інтересів держави. Своєю чергою, суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку невстановлення підстав для представництва застосовує наслідки, визначені статтею 185 або статтею 257 ЦПК України.
Прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють й інтереси певної територіальної громади (зокрема, коли порушником її інтересів є її орган місцевого самоврядування), фактично діє в інтересах держави.
У цій справі прокурор звернувся з позовом, спрямованим на захист інтересів держави, які збігаються з інтересами територіальної громади міста, від порушення, яке, як стверджував прокурор, вчинене, зокрема, міською радою.
Міська рада під час тривалого судового розгляду заперечувала проти позову прокурора, просила відмовити у його задоволенні, що унаочнює те, що вона не має наміру бути позивачем у цій справі за будь-яких обставин та вчиняти у добровільному порядку дії щодо охорони прав на спірну ділянку, про які просить прокурор у цьому позові.
Через те що бракує механізму звернення до суду, захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування значною мірою може стати ілюзорним.
Тож у ситуації, коли уповноважений державою чи територіальною громадою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави, визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. У такому разі статус позивача має належати прокурору, хоча фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є сама держава, а уповноважений орган - міська рада - має бути відповідачем.
Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади ухваленням незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. У процесуальному аспекті орган, який ухвалив такий акт, не має зацікавленості в задоволенні позовних вимог, стверджуючи про правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорює позивач, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
Тож з метою реалізації конституційної функції представництва інтересів держави та з урахуванням стверджуваного порушення міською радою цих інтересів прокурор правильно визначив її відповідачем у цій справі.
ВИСНОВКИ: в разі якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або ухвалює рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. У такому випадку орган ухвалив рішення та вчинив дії, які, на думку прокурора, порушують інтереси держави, тому цей орган набуває статусу відповідача.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: землекористування, повноваження прокурора, земельні спори, належна сторона справи
