Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 березня 2019 року
у справі № 472/598/16-ц[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо припинення права постійного користування земельними ділянками селянського (фермерського) господарства у разі смерті фізичної особи, якій належали ці земельні ділянки
Фабула справи: Селянське (фермерське) господарство «Козіново» (далі - СФГ «Козіново») звернулося до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про скасування та визнання недійсними наказів та свідоцтв на право приватної власності на земельні ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено в частині вирішення питання розподілу судових витрат, зменшено стягнуту суму понесених судових витрат із СФГ «Козіново» на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: Селянське (фермерське) господарство вказує на те, що суди проігнорували рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005. Дії органів державної влади спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
Правова позиція Верховного Суду: надання громадянам земельних ділянок у користування, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, на час створення у жовтні 1992 року селянського (фермерського) господарства «Козіново» регулювалось положеннями ст.ст. 50, 51 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ та Законом України «Про селянське (фермерське) господарство».
У постійне користування згідно з ч. 2 ст. 4 Закону земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.
Із 01 січня 2002 року набрав чинності новий ЗК України. Право постійного користування земельною ділянкою було визначено ч. 1 ст. 92 Кодексу, як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Зі змісту ч. 2 ст. 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.
Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі ст.ст. 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно із ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Твердження заявника про те, що суди проігнорували рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005, є безпідставними, оскільки цим рішенням вимога ЗК України 2002 року про переоформлення прав постійного користування земельною ділянкою до 01 січня 2008 року визнана неконституційною, тобто у цьому випадку ОСОБА_9 не мав обов'язку до 01 січня 2008 року здійснити переоформлення права користування земельними ділянками. Набрання чинності ст. 92 Кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року до його переоформлення. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що землекористувачі, які набули права постійного користування земельною ділянкою на підставі норм ЗК України, в редакції від 13 березня 1992 року, але на сьогодні є поза рамками кола суб'єктів права постійного користування земельною ділянкою (ч. 2 ст. 92 Кодексу), мають право використовувати надані їм земельні ділянки на праві постійного користування до того часу, поки не буде розроблене законодавче, організаційне та фінансове забезпечення щодо переоформлення права постійного користування на право власності або право оренди.
Тобто рішення Конституційного Суду України зводиться до того, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення. Разом з тим, ОСОБА_9 за життя не скористався наданим йому правом на переоформлення свого постійного права користування земельною ділянкою, а законодавством не передбачено автоматичного переходу такого права постійного користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, після смерті землекористувача до будь-якої фізичної чи юридичної особи, оскільки зазначене вище право особи припиняється з її смертю.
Висновки: на час виникнення спірних відносин фермерські господарства не мають права на постійне користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, а отже, у зв'язку зі смертю ОСОБА_9, якому земельні ділянки належали на праві постійного користування, припиняється його право користування, що у свою чергу припиняє права користування земельними ділянками і селянського (фермерського) господарства.
Ключові слова: спадкова маса, спадкування нерухомого майна, перехід права користування на земельну ділянку, підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою, земельні права засновника фермерського господарства, спадкування майна фермерського господарства
