Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 квітня 2024 року
у справі № 913/50/22
Господарська юрисдикція
Щодо умови застосування п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України в редакції, чинній з 29.03.2006 до 15.01.2020
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор в інтересах держави в особі обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації (далі - ОДА, Облдержадміністрація), правонаступником якої є обласна військова адміністрація (далі - ОВА), звернувся до господарського суду з позовом до селищної ради, правонаступником якої є селищна військова адміністрація (далі - СВА), та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головного управління Держгеокадастру, про витребування на користь держави в особі ОДА з чужого незаконного володіння Селищної ради земельних ділянок загальною площею 23,3755 га, утворених унаслідок поділу земельної ділянки.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, в позові відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
Підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.
Пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України (в редакції, чинній з 29.03.2006 до 15.01.2020) передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
У розумінні положень частини 1 статті 116 та пункту "б" частини 3 статті 122 ЗК України (в редакції, чинній станом на 06.02.2006) відповідним рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, яке є підставою набуття права постійного користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення компетентного органу про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її в постійне користування, а не рішення про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту відведення земельної ділянки
ВИСНОВКИ: Верховний Суд також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про поширення на спірні правовідносини норми пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України (в редакції, чинній з 29.03.2006 до 15.01.2020, тобто станом на час вибуття спірної земельної ділянки з державної в комунальної власність у листопаді 2019 року), умовою застосування якого (пункту 5) законодавець визначив підтвердження факту надання спірної земельної ділянки в постійне користування ДП "Білокуракинське ЛМГ" саме до 28.03.2006 включно, чого Прокурором і ДП "Білокуракинське ЛМГ" не було доведено, а тому відсутність підстав вважати спірну земельну ділянку раніше наданими землями унеможливлює визнання документами, що підтверджують право Підприємства на неї, планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, складених і затверджених у 2007- 2009 рр.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий режим земельних лісових ділянок, права на землю, постійне землекористування
