Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 вересня 2020 року
у справі № 523/13774/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо м'якості призначеного апеляційним судом покарання за ч. 2 ст. 286 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком місцевого суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК.
Апеляційний суд ухвалив свій вирок, яким апеляційні скарги прокурора та потерпілої задовольнив частково, скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 у частині призначеного покарання та призначив йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, взявши його під варту в залі суду. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
ККС у складі ВС скасовано вирок апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ВИСНОВКИ: рішення апеляційного суду про наявність достатніх підстав для призначення ОСОБА_2 покарання у наближеній до мінімальної межі, передбачений санкцією ч. 2 ст. 286 КК, прийнято без урахування конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу ОСОБА_2. Так, ОСОБА_2 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, вчинив злочин, що з об’єктивної сторони виявився у значному перевищенні швидкості в людному місці з достатньо жвавим рухом, перетнув перехрестя на заборонений для нього червоний сигнал світлофора, нехтуючи при цьому перевагою пішохода, який перетинав проїзну частину по пішохідному переходу на дозволений для нього сигнал світлофора. Крім того, апеляційний суд не врахував, що у матеріалах провадження відсутні докази, що підтверджують відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1. Отже, призначене ОСОБА_2 покарання у наближеній до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 286 КК, слід визнати м`яким за розміром покаранням.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, підстави скасування судових рішень, правила призначення покарання
