Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 листопада 2020 року
у справі № 694/1726/18
Цивільна юрисдикція
Щодо реалізації права власника на витребування майна від добросовісного набувача (ч. 1 ст. 388 ЦК України)
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові
від 29 жовтня 2018 року у справі № 612/553/15-ц
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «Славутич-Сервіс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа – Звенигородське виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління, про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Суд встановив, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 належить на праві власності 12/25 часток будинковолодіння. За договором купівлі-продажу частини житлового будинку ОСОБА_1 придбав у Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління 13/25 часток будинковолодіння, до складу якого увійшло і спірне майно – гараж (прибудова «б»). Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області і ТОВ «Славутич – Сервіс», товариство придбало майно цілісного майнового комплексу, у тому числі об’єкт нерухомості – гараж (спірне майно).
Згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТОВ «Славутич-Сервіс» про визнання права власності на гараж та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на гараж відмовлено.
При розгляді цієї справи суд встановив, що ТОВ «Славутич-Сервіс» набуло право власності на спірний гараж на підставі договору купівлі-продажу об’єкта приватизації між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області і ТОВ «Славутич-Сервіс». Право власності на вказане майно виникло у товариства з моменту отримання вказаного майна за актом приймання-передачі.
На момент розгляду цієї справи відповідач не надавав доступу до спірного майна його власнику – ТОВ «Славутич-Сервіс», що зумовило звернення із цим позовом до суду.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено і витребувано в ОСОБА_1 13/25 часток гаража – прибудови «б», у ОСОБА_2 – 12/75 часток цього гаража. Суд мотивував своє рішення тим, що ТОВ «Славутич–Сервіс» як власник має право витребувати гараж від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
КЦС ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій і прийняв постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовив.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 387 ЦК України на підставі віндикаційного позову може бути витребуване з чужого незаконного володіння майно, яке є індивідуально визначеним.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
ВИСНОВКИ: право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Крім того, витребувати можна лише індивідуально визначене майно.
У цій справі суд встановив, що спірне майно не було виділене в натурі, тому є помилковим висновок щодо витребування у відповідачів часток гаража.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: об'єкт віндикаційного позову, захист права власності, віндикація
