Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 листопада 2025 року
у справі № 185/6481/24
Цивільна юрисдикція
Щодо належного способу захисту прав землевласника у спорі з приводу накладення меж сусідніх земельних ділянок
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: сільська рада, державна нотаріальна контора, державний реєстратор сільської ради, про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Фактично спірні правовідносини стосуються захисту прав сусідніх землекористувачів на землю, визначення накладення меж сусідніх земельних ділянок.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Встановивши, що ОСОБА_1 не пред'являє жодних вимог щодо оспорювання права власності на житловий будинок, не входить до кола спадкоємців, яким могли б належати права на зазначене нерухоме майно, не є його користувачем, не оспорює факту належності такого майна померлому ОСОБА_4, а лише посилається на неправомірність дій ОСОБА_2, яка набувши у власність нерухоме майно, має намір оформити право на земельну ділянку, на якій воно розташоване, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку, що скасування державної реєстрації права власності на зазначений житловий будинок за спадкодавцем відповідачки та за нею самою не призведе до захисту порушених, невизнаних чи оспорених прав позивача.
Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації це право не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.
ВИСНОВКИ: між сторонами фактично існує спір щодо меж сусідніх земельних ділянок, зокрема в частині площі їх накладення. Жодна із сторін не оспорює наявність в іншої права на відповідні об'єкти, як такі. Водночас, земельна ділянка, якою користується відповідачка, не сформована та не виділена їй у власність у встановленому законом порядку.
З урахуванням наведеного, належним способом захисту прав позивача на належну йому на праві власності земельну ділянку є усунення перешкод у її користуванні, у разі вчинення сусіднім землекористувачем таких дій на спірній частині земельної ділянки, належній позивачу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: суміжне землекористування, захист земельних прав, захист права власності, способи судового захисту
