Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 травня 2026 року
у справі № 308/13066/16-ц[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо неналежного способу судового захисту за позовом про визнання недійсною заяви про скасування заповіту
ФАБУЛА СПРАВИ
У грудні 2016 року позивачки звернулися до суду з позовом до відповідачів за участі третіх осіб про визнання недійсною заяви про скасування заповіту та скасування нотаріальної дії щодо вчинення цієї заяви.
Суд першої інстанції у позові відмовив, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.
ОЦІНКА СУДУ
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (частина перша статті 1257 ЦК).
В ЦК закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, незумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.
ВИСНОВКИ: вимога про визнання недійсною заяви про скасування заповіту не є належним способом захисту права чи інтересу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок спадкування, недійсність правочинів, порядок скасування заповіту, право на судовий захист
