Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 липня 2026 року
у справі № 381/2957/22
Цивільна юрисдикція
Щодо моменту, з якого недієздатна особа вважається такою, що прийняла спадщину
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, яка діє в інтересах дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_2, Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Боярська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
Рішенням районного суду позов задоволено частково.
Постановою апеляційного суду рішення районного суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частин першої другої статті 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.
Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.
Аналіз наведених норм свідчить, що вони регулюють різні елементи спадкового правовідношення. Стаття 1241 ЦК України визначає суб`єктів та розмір обов'язкової частки. Частина четверта статті 1268 ЦК України встановлює особливий спосіб прийняття спадщини малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами та особами з обмеженою цивільною дієздатністю. Стаття 40 ЦК України визначає момент, з якого судове рішення про недієздатність породжує загальні правові наслідки та допускає визначення судом іншого моменту за наявності передбачених законом умов.
Для недієздатної особи частина четверта статті 1268 ЦК України встановлює самостійну презумпцію прийняття спадщини, яка не залежить від спільного проживання з спадкодавцем. Обов`язок подати заяву, передбачений статтею 1269 ЦК України, поширюється на спадкоємця, який має прийняти спадщину шляхом активного волевиявлення, але не скасовує спеціального правила, передбаченого частиною четвертою статті 1268 ЦК України.
ВИСНОВКИ: право повнолітньої дитини спадкодавця на обов`язкову частку визначається її непрацездатністю на час відкриття спадщини, разом з тим питання прийняття спадщини вирішується окремо, якщо судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо цієї особи в порядку частини другої статті 40 встановлено недієздатність із часу, який передував відкриттю спадщини, і у разі визнання особи недієздатною, відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України така особа вважається такою, що прийняла спадщину без подання заяви нотаріусу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок спадкування, правовий статус недієздатної особи, набуття спадкових прав
