Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 червня 2026 року
у справі № 466/4892/23
Цивільна юрисдикція
Щодо спадкування спільного права вимоги, яке виникло на підставі договору позики
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Рішенням суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково.
ОЦІНКА СУДУ
За умови існування множинності осіб у зобов'язанні виникає часткове зобов'язання.
Часткове зобов'язання - це таке зобов'язання, в якому право вимоги та/або обов`язок виконання розподілені у певних частках між двома чи більше співкредиторами (співборжниками). У такому зобов`язанні кожен із кількох кредиторів має право вимагати виконання, а кожен із кількох боржників зобов`язаний таке виконання надати лише в тій частці, що припадає на такого кредитора (боржника).
Кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці. У договорі або актах цивільного законодавства може бути встановлений інший розмір часток. Наприклад, якщо договір простого товариства не пов`язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов'язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно (частина перша статті 1138 ЦК). Виконання свого обов'язку у відповідній частці співборжником або прийняття виконання у розмірі своєї частки співкредитором має наслідком припинення зобов'язання для цих осіб.
Часткові зобов'язання можуть бути активними, коли існує множинність осіб на стороні кредитора, пасивними, коли існує множинність осіб на стороні боржника, та змішаними, коли множинність існує на обох сторонах.
Право вимоги кожного зі співкредиторів (як і обов`язок кожного зі співборжників) у частковому зобов'язанні є відносно самостійними стосовно прав вимоги інших співкредиторів (відповідно - стосовно обов`язку інших співборжників). Зазначена відносна самостійність проявляється у можливості погашення виконанням (а також з інших передбачених законом чи договором підстав) вимоги (обов'язку) кожного співкредитора (співборжника) незалежно від вимог (обов'язків) інших співкредиторів (співборжників). Крім того, вказана відносна самостійність вимог співкредиторів (обов`язків співборжників) у частковому зобов`язанні проявляється, зокрема, в тому, що сплив позовної давності щодо вимоги кредитора (чи одного зі співкредиторів) до одного зі співборжників сам по собі не впливає на право вимоги кредитора до інших співборжників; прострочення одного зі співкредиторів саме по собі не зумовлює прострочення з боку інших співкредиторів; те саме стосується кожного зі співборжників, заперечення, які висуваються боржником (одним зі співборжників) проти вимоги одного зі співкредиторів (кредитора), можуть ґрунтуватися виключно на відносинах боржника (конкретного співборжника) з кредитором, який висунув вимогу. Такі заперечення не можуть ґрунтуватися на відносинах боржника з іншими співкредиторами, а так само не можуть ґрунтуватися на відносинах кредитора з іншими співборжниками.
Наслідки виконання часткового зобов'язання одним зі співборжників та прийняття такого виконання одним зі співкредиторів залежать від виду множинності осіб у такому зобов`язанні: якщо множинність є активною, то у випадку надання боржником виконання одному зі співкредиторів у частці, що припадає на останнього, такий співкредитор вибуває із зобов`язання й у відповідній частині зобов`язання припиняється, але стосовно інших співкредиторів воно зберігається. При цьому жоден зі співборжників не відповідає за іншого співборжника, а жоден зі співкредиторів не має права отримати від боржника (співборжників) щось більше за належну йому частку.
Договір про розподіл спадщини по суті це домовленість двох або більше співспадкоємців про припинення спільної часткової власності на спадщину чи про припинення правового режиму спільності прав шляхом поділу її елементів (прав та обов'язків) між співспадкоємцями, на підставі якого кожен з них набуває право власності на конкретні визначені в договорі речі, а також стає суб`єктом інших прав та обов`язків. Учасниками договору про поділ спадщини є всі спадкоємці, які прийняли спадщину. Договір про поділ спадкоємцями прав вимоги, які виникли на підставі договорів позики, та належали спадкодавцю, якщо його сума перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, має вчинятися в письмовій формі.
ВИСНОВКИ: належність права вимоги, яке виникло на підставі договору позики, до спадкового майна зумовлює появу у спадкоємців спільного права вимоги. Оскільки щодо таких об`єктів як «безтілесна річ» (зокрема, право вимоги) виключається встановлення правового режиму речового права та використання речево-правових конструкцій, то правовий режим спільної часткової власності так позначається на праві вимоги, що зумовлює «появу» спільного права вимоги, яке виникло на підставі договору позики. Такі спадкоємці в силу спадкування стають співкредиторами. Тобто з`являється активна множинність на стороні кредитора в частковому зобов'язанні, і за відсутності договору між спадкоємцями про поділ спадщини, кожний із кредиторів має право вимагати виконання у боржника у рівній частці.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок спадкування, відносини позики, зміст часткового зобов'язання
