Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 травня 2026 року
у справі № 277/1353/24
Цивільна юрисдикція
Щодо неналежного способу захисту прав за позовом про визнання дивідендів спільною сумісною власністю подружжя
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме просила:
- визнати право спільної сумісної власності на виплачені від діяльності ПСП «Восток-Запад» за результатами розподілу чистого прибутку підприємства за 2021 рік дивіденди ОСОБА_2;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 % отриманих дивідендів, у розмірі 8 625 832,80 грн.
ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, а саме просив: визнати дивіденди, виплачені від діяльності ПСП «Восток-Запад», за результатами розподілу чистого прибутку підприємства за 2021 рік, ОСОБА_2 у формі готової сільськогосподарської продукції у вигляді: 1000 (однієї тисячі) тон кукурудзи (урожаю 2021 року), 1000 (однієї тисячі) тон пшениці (урожаю 2021 року, третього класу) та 1000 (однієї тисячі) тон сої (урожаю 2021 року) загальною вартістю 17 251 665,60 грн особистою приватною власністю ОСОБА_2.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.
При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
ВИСНОВКИ: вимога про визнання дивідендів спільною сумісною власністю подружжя не є вимогою, яка забезпечує ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи. Метою сторін є поділ спільного сумісного майна, набутого за час шлюбу. Тому позовна вимога про визнання дивідендів спільною сумісною власністю подружжя не є належним способом захисту прав сторін на такий поділ.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок поділ майна подружжя, майнові спори подружжя, способи судового захисту, корпоративні права
