Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 липня 2024 року
у справі № 727/11510/23
Цивільна юрисдикція
Щодо належного способу захисту речових прав замовника будівництва на майно, що перебуває в процесі створення
ФАБУЛА СПРАВИ
ТзОВ «Гіпербуд» звернулося до суду з позовом до ОК «ЖБК «Проспект», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ТзОВ «Гіпербуд» задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Недійсність правочину визначається статтями 203, 215 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, третьої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (стаття 658 ЦК України).
Ефективний захист прав особи має бути спрямованим на відновлення справедливості.
Оспорювати правочин має право особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але претендує на те, щоб майно перейшло у її власність (володіння). Вимоги заінтересованої особи, яка у судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на захист її прав, приведення сторін недійсного правочину до того стану, який мав місце до вчинення правочину, і який дозволить заінтересованій особі реалізувати свої законні права.
ВИСНОВКИ: судами встановлено, що ОК «ЖКБ «Проспект» неправомірно набув статус замовника будівництва, використовуючи який у подальшому оформив право власності на торгівельний комплекс, враховано обставини, встановлені судовими рішеннями у справах. Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу, оскільки внаслідок укладення цього договору порушено права ТзОВ «Гіпербут», як замовника будівництва, на закінчення будівництва, здачу його в експлуатацію та оформлення права власності на новостворене нерухоме майно.
Доводи касаційної скарги про те, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, слід визнати за обставин цієї справи необґрунтованими.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: способи судового захисту, правовий статус замовника, майнові права замовника будівництва, фінансове кредитування
