Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 січня 2026 року
у справі № 643/12400/20
Цивільна юрисдикція
Щодо недоведення порушення права власника квартири внаслідок збільшення рівня шуму в суміжній квартирі
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні майном, яке належить на праві приватної власності, та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд першої інстанції рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Апеляційний суд постановою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття статті 383 ЦК України визначає, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов`язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні регулюються Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
Зі змісту статті 1 вказаного Закону вбачається, що шум відноситься до фізичних факторів середовища життєдіяльності, що впливають або можуть впливати на здоров`я людини чи на здоров`я майбутніх поколінь. Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону громадяни мають право, зокрема, на безпечні для здоров'я і життя умови побуту. Стаття 5 Закону покладає на громадян обов`язок, зокрема, щодо виконання обов`язків, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.
Стаття 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначає, що жилі будинки і прибудинкові території є захищеними об'єктами, на яких шум при здійсненні будь-яких видів діяльності (у тому числі побутової) не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.
Державні санітарні норми допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 22 лютого 2019 року № 463, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 березня 2019 року за № 281/33252, встановлюють допустимі рівні шуму, який проникає в приміщення житлових i громадських будинків від зовнішніх та внутрішніх джерел, i допустимі piвнi шуму на території житлової забудови. Цими нормами рівні шуму диференційовані залежно від призначення приміщення/території та часу доби (день 08:00 - 22:00, ніч 22:00 - 08:00).
ВИСНОВКИ: суди попередніх інстанцій, належним чином дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про те, що позивачем не надано доказів збільшення рівня шуму у його квартирі у зв`язку з протиправними діями відповідача, а висновком експерта за результатами проведення судової з безпеки життєдіяльності експертизи встановлено лише наявність перевищень звуку у квартирі позивача, однак джерело їх походження не зазначено. Наведене виключає задоволення вимог позивача, оскільки ним не доведено причинно-наслідкового зв`язку між збільшенням рівня шуму у суміжній квартирі та неправомірними, на думку позивача, діями чи бездіяльністю відповідача, а також інших осіб, які проживають у цій суміжній квартирі.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист права власності, житлові права, правила користування житлом
