Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 листопада 2025 року
у справі № 362/5066/17
Цивільна юрисдикція
Щодо належного способу захисту прав власника земельної ділянки у випадку накладення земельних ділянок
ФАБУЛА СПРАВИ
Позивач з 2007 року є власником трьох земельних ділянок. Він виявив, що частину площі цих ділянок зайняла та загородила парканом скаржниця. Вона набула право власності на виділену їй земельну ділянку для садівництва на підставі розпорядження голови райдержадміністрації у 2012 році за рахунок земель садівничого товариства «Озерний». Позивач з метою захисту його права власності звернувся до суду та просив скасувати це розпорядження, визнати недійсним свідоцтво про право власності скаржниці на її земельну ділянку та скасувати реєстрацію такого її права.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову через неефективність обраних позивачем способів захисту порушеного права. Апеляційний суд позов задовольнив. Вважав, що позивач як той, хто правомірно володіє та користується його майном, має право на звернення з наведеними вимогами. Скаржниця постанову апеляційного суду оскаржила.
ОЦІНКА СУДУ
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Право володіння як складова права власності завжди належить власникові майна. Особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності можливе незалежно від того, чи набув або не набув володілець право власності (і відповідно право володіння) на таку ділянку.
Володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула таке право. Така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке засвідчує, зокрема, державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння, тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Такий позов власник заявляє у разі, коли його майно вибуло з володіння: (а) фізично (викрадене, загублене тощо); (б) «юридично» (майно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстроване за іншим суб'єктом).
У такій категорії спорів позивач може, зокрема, обґрунтовувати позов протиправністю рішення органу влади, відповідно до якого відповідачу передали частину земельної ділянки, яка накладається на ділянку позивача. Суд має оцінити таке рішення у мотивувальній частині судового рішення.
Позовні вимоги про визнання недійсними рішення органу влади та державного акта на право власності на земельну ділянку не призведуть до відновлення порушених прав та інтересів позивача.
Не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Повернення сторін у попередній стан призведе до того, що відповідач буде позбавлений права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку позивача, але й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною, і правомірність набуття якої у власність відповідачем не ставиться під сумнів.
Вимоги про скасування оспорюваного розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності скаржниці на земельну ділянку та скасування реєстрації за нею цього права не є належними для захисту права власності позивача на його земельні ділянки.
Ефективним способом захисту прав позивача є позов про витребування тих частин його земельних ділянок, які згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи і висновком судової земельно-технічної експертизи накладаються на земельні ділянки СТ «Озерний»і скаржниці відповідно.
ВИСНОВКИ: судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.
Тому в контексті обставин справи належним способом захисту може бути віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить позивачеві та накладається на земельну ділянку відповідача.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист земельних прав, способи судового захисту, суміжне землекористування
