Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 липня 2026 року
у справі № 756/12781/23
Цивільна юрисдикція
Щодо позовної вимоги про встановлення факту нецільового використання аліментів
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, про встановлення факту нецільового використання аліментів, зобов`язання вчинити дії та встановлення порядку сплати аліментів.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт нецільового використання аліментів, сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, у розмірі 56 000,89 грн, на утримання неповнолітніх дітей. Зобов`язано ОСОБА_2 внести суму аліментів на утримання дітей, яка сплачена позивачем, в сумі 56 000,89 грн, на особисті рахунки дітей, відкриті у відділенні Державного ощадного банку України, в рівних частинах на кожний з рахунків. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено..
Постановою Київського апеляційного суду рішення Подільського районного суду м. Києва залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Поняття «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) згідно з усталеною практикою Верховного Суду слід тлумачити у широкому значенні, тобто як поняття, що стосуються тих заяв, справ, позовів, які не підлягають розгляду не тільки в порядку цивільного судочинства, але й узагалі не підлягають судовому розгляду.
ВИСНОВКИ: позовна вимога про встановлення факту нецільового використання аліментів не може бути використана для захисту будь-якого цивільного права чи інтересу, її розгляд не відповідає завданню цивільного судочинства, тому така вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, як і взагалі не підлягає судовому розгляду. Відсутність у позивача юридичної можливості пред'явити таку позовну вимогу із метою встановлення порушених прав у спірних правовідносинах є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм права, адже такі обставини підлягають встановленню у мотивувальній частині судового рішення за належною вимогою у цій категорії справ. Тому таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на судовий захист, способи судового захисту, стягнення аліментів
