Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 березня 2026 року
у справі № 361/3494/24
Цивільна юрисдикція
Щодо можливості звернення до суду з позовом про стягнення аліментів у разі наявності затвердженої судом мирової угоди про утримання дитини
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Мирова угода, затверджена судом, є процесуальною формою реалізації диспозитивності сторін і водночас актом, що завершує провадження у справі без ухвалення рішення по суті спору.
Мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті, вона ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і повинна виконуватися добровільно. У протилежному разі мирова угода, затверджена (визнана) судом, може бути підставою для примусового виконання.
Водночас закриття провадження у справі не означає втрати права на судовий захист у разі порушення умов мирової угоди.
Закінчення провадження в цивільній справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди не означає автоматичної втрати права на судовий захист у разі невиконання такої мирової угоди.
Особливого значення набуває аналіз питання в контексті аліментних правовідносин, які мають триваючий та імперативний характер. Обов`язок батьків утримувати дитину закріплений у статтях 150, 180, 181, 182, 192 СК України.
За змістом статті 181 СК України способи виконання цього обов'язку можуть визначатися за домовленістю між батьками, однак за рішенням суду аліменти присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.
Частина перша статті 192 СК України передбачає можливість зміни розміру аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану чи інших істотних обставин.
Отже наявність затвердженої судом мирової угоди, якою сторони погодили, що кожен із батьків утримує дитину за власний рахунок під час її проживання з ним, сама по собі не виключає можливості звернення до суду у разі змінення предмету або підстав позову. Підстава для задоволення такого позову існуватиме у випадку, якщо буде встановлено, що фактичні обставини змінилися або якщо домовленість не забезпечує належного та стабільного утримання дитини відповідно до її потреб і матеріального становища батьків. Водночас, якщо умови мирової угоди належним чином виконуються, забезпечують рівну участь батьків у витратах на дитину та відповідають її інтересам, то у такому випадку відсутні підстави для додаткового судового втручання.
Наявність ухвали суду про затвердження мирової угоди закриває відповідне провадження у справі та перешкоджає повторному розгляду тотожного спору, однак не позбавляє права на подання нового позову за наявності нових, змінених або неврегульованих обставин, зокрема у сфері аліментних правовідносин, що мають триваючий характер і спрямовані на забезпечення прав та інтересів дитини.
ВИСНОВКИ: наявність затвердженої судом мирової угоди про утримання дитини не може розцінюватися як абсолютна перешкода, що унеможливлює подальше звернення до суду з позовом про стягнення аліментів.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: засади цивільного судочинства, правова природа мирової угоди, захист прав дитини, принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини
