Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Ухвалою
від 08 вересня 2023 року
у справі № 489/3741/16-ц
Цивільна юрисдикціЇ
Щодо порядку визначення заборгованості (розміру) за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), для платника аліментів, з яким призупинено дію трудового договору та який на час виникнення заборгованості не працював
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Обґрунтовуючи скаргу, вказував, що у провадженні відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого судом у справі № 489/3741/16-ц про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі частки з усіх видів заробітку.
Ухвалою суду першої інстанції в задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції в частині оскарження розрахунку заборгованості скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення.
Скаргу ОСОБА_3 про визнання розрахунку державного виконавця відділу Державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволено частково.
Визнано розрахунок державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині оскарження розрахунку заборгованості неправомірним. При проведенні розрахунку заборгованості за цей період державному виконавцю необхідно враховувати розмір заробітної плати, визначений трудовим договором між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5.
В іншій частині оскаржувану ухвалу залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з вимогами частини першої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.
Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
За вимогами частини третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Відповідно до частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.
Згідно з вимогами частини шостої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.
Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
За змістом частини першої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
В силу вимог частини другої статті 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Зважаючи на наявний у матеріалах справи наказ про прийняття ОСОБА_3 на роботу до ФОП ОСОБА_6 з 15 лютого 2022 року та до видання роботодавцем наказу 24 березня 2022 року про призупинення трудового договору, розмір щомісячного платежу за аліментами за цей період повинен був бути нарахований, виходячи із розміру заробітної плати фактично працюючого працівника.
За абзацом першим частини першої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (тут і далі, у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором.
В силу вимог абзацу першого частини третьої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов'язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису. Доказів оскарження наказу заявником суду надано не було.
Разом з тим, за змістом частини четвертої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
Отже, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачають можливість для відшкодування заявнику заробітної плати за час призупинення дії трудового договору та не звільняють від обов'язку утримання дитини та сплати аліментів у визначеному судом розмірі.
ВИСНОВКИ: судом апеляційної інстанції встановлено, у період, коли дія трудового договору була призупинена, ОСОБА_3 не отримував заробітної плати.
Отже, правильним є висновок апеляційного суду про те, що оскільки трудові відносини не припинено, а призупинено, за ОСОБА_3 зберігалося місце роботи та посада, законодавством передбачено відшкодування заробітної плати за вказаних обставин, то щомісячний розмір аліментів за час призупинення трудового договору повинен визначатися, виходячи із розміру заробітної плати працівника, визначеної трудовим договором, а не з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Тому висновок місцевого суду про правомірність нарахування державним виконавцем за період щомісячного розміру аліментів, виходячи із розміру середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, є помилковим.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: аліментні платежі, наслідки призупинення трудового договору, визначення розміру аліментів
