Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 липня 2025 року
у справі № 306/1029/22
Цивільна юрисдикція
Щодо територіальної підсудності позовів про позбавлення батьківських прав, поєднаних з вимогою про стягнення аліментів
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки і піклування сільської ради, ОСОБА_4, у якому просив суд:
- позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_5;
- стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь аліменти на дитину ОСОБА_5.
Рішення суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Постановою апеляційного суду у задоволенні клопотань ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про постановлення окремих ухвал відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області скасовано, справу направлено на новий розгляд до Залізничного районного суду м. Львова.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що апеляційний суд помилково виснував, що справу розглянуто з порушенням правил територіальної юрисдикції.
Правова позиція Верховного Суду: ст. 27 ЦПК України передбачає, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).
Як вбачається з змісту ст. 28 ЦПК України, позов про позбавлення батьківських прав не входить до переліку справ, підсудність яких, крім визначеної законом (ч. 1 ст. 27 цього Кодексу), може бути також визначена за вибором позивача. Положення ст. 28 ЦПК України не можуть бути застосовані під час визначення підсудності позову про позбавлення батьківських прав, отже, не можуть бути застосовані і, зокрема, положення ч. 16 ст. 28 ЦПК України, можливість вибору позивача до якого суду звернутися з позовом про позбавлення батьківських прав, — відсутня, оскільки підсудність такої справи визначена законом.
Поєднання в одному провадженні двох позовних вимог про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів не суперечить положенням процесуального закону, отже, не впливає на правильність визначеної судом територіальної юрисдикції (підсудності) такої справи і узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 166 СК України, відповідно до якої при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Висновки: позовна вимога про стягнення аліментів на дитину, яка поєднується із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав, є похідною від останньої.
Отже, в справі, що переглядається, підсудність справи має визначатись згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.
Ключові слова: захист прав дитини, участь дитини у судовому розгляді, інтереси дитини, визначення підсудності
