Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 червня 2026 року
у справі № 545/487/25
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів з приводу приватизації державного (або комунального) майна
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася з позовом до державної установи «Божківська виправна колонія (№ 16)», треті особи: Головне Управління Держгеокадстру у Полтавській області, Полтавська районна військова адміністрація, про припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання права користування земельною ділянкою.
Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків (пункт 2 частини першої статті 20 ГПК України).
Спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону (частина перша статті 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»).
Позивачка звернулася з позовом до виправної колонії про припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання права користування земельною ділянкою. Позивачка посилалася на те, що набула на підставі договору купівлі-продажу в порядку малої приватизації об`єкт нерухомого майна з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні виправної колонії, та право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений.
Суди при відмові в позові міркували так, що підстави для його задоволення відсутні, оскільки: (1) неналежний склад відповідачів; (2) відсутні докази порушення прав позивачки з боку відповідача; (3) суд не в змозі підміняти відповідний орган державної влади або місцевого самоврядування, до компетенції якого входить вирішення питань щодо оформлення спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку; (4) відсутні докази добровільної відмови відповідача від права користування земельною ділянкою; (5) позивачка не є належним позивачем щодо позовної вимоги про припинення права постійного користування.
З урахуванням встановлених обставин позивачка переконана, що набула право користування земельною ділянкою, на якій розміщений приватизований об'єкт нерухомості і цей спір стосується обсягу прав у суб'єкта права приватної власності на приватизований об`єкт нерухомості (права користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт приватизації).
За таких обставин суди зробили помилковий висновок про розгляд цього спору у порядку цивільного судочинства. Тому судам слід було закрити провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.
ВИСНОВКИ: спори щодо приватизації державного (або комунального) майна виникають у зв`язку з його відчуженням, зміною чи припиненням правомочностей держави на таке майно та виникненням відповідного обсягу прав у суб'єктів права приватної власності; за загальним правилом спори щодо приватизації державного майна належать до господарської юрисдикції незалежно від суб'єктного складу сторін - як юридичних, так і фізичних осіб; участь фізичної особи у процедурі приватизації майна не є підставою для вирішення спору щодо приватизації в порядку цивільного судочинства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: критерії розмежування судової юрисдикції, процедура приватизації майна, припинення земельних прав
