Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 березня 2026 року
у справі № 133/2281/24
Цивільна юрисдикція
Щодо порядку визначення заборгованості за аліментами для платника, з яким призупинено дію трудового договору в умовах воєнного стану
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця.
Скарга мотивована тим, що на підставі рішення суду з нього на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина. Він отримав розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого йому розраховано заборгованість за період із 01 лютого 2023 року до 01 липня 2024 року, виходячи з середньомісячної заробітної плати у регіоні проживання, що утворило необґрунтовану заборгованість.
Оскільки трудовий договір був призупинений, а не припинений, вважає, що розрахунок мав би складатися, виходячи із заробітної плати згідно з трудовим договором.
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін апеляційним судом, скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що у період, за який державний виконавець проводив розрахунок, виплата заробітної плати йому роботодавцем не здійснювалася не з причин невиконання роботи працівником, а внаслідок тимчасового призупинення дії трудового договору, причиною якого є впровадження в державі воєнного стану та вплив його наслідків на трудові відносини працівників та роботодавця. Загальновідомо, що з початком військової агресії у 2022 році саме з причини воєнного стану роботодавці почали масово припиняти трудові відносини з працівниками і законодавець 15 березня 2022 року прийняв Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а Мінекономіки опублікувало коментар від 23 березня 2022 року саме у наведених умовах воєнного стану і зазначило, що тимчасове призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану не означає розірвання трудових відносин, отже застосування ч. 2 ст. 195 СК України до таких правовідносин є неправомірним та помилковим.
Правова позиція Верховного Суду: тлумачення ст.ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та 195 СК України свідчить, що у разі стягнення аліментів, присудженими у частці від заробітку (доходу), їх розмір визначається виконавцем:
- з фактичного заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержував, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України;
- із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості для платника аліментів, який не працював.
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не встановлює особливостей сплати аліментів особою, дію трудового договору з якою призупинено, не передбачає відрахування аліментів та/або нарахування боржнику заборгованості із сплати аліментів роботодавцем в період призупинення дії трудового договору.
Висновки: заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), для платника аліментів, з яким призупинено дію трудового договору (ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану») та який на час виникнення заборгованості заробітку (доходу) не отримував, визначається із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Ключові слова: утримання дитини, нарахування аліментів, правовий режим воєнного стану, наслідки призупинення трудового договору
