Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 серпня 2026 року
у справі № 344/4082/23[2]
Цивільна юрисдикція
Щодо тягаря доказування у справах про відшкодування шкоди, завданої неналежним наданням медичних послуг
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного закладу «Прикарпатський центр репродукції людини» Міністерства охорони здоров'я України, третя особа - Міністерство охорони здоров`я України, про відшкодування майнової й моральної шкоди.
Рішенням міського суду І в задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення міського суду Івано-Франківської області скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з ДЗ «Прикарпатський ЦРЛ» на користь ОСОБА_1 56 400,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 800 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню під час вирішення спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта.
ВИСНОВКИ: з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров'ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. Вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відповідальність медичного закладу, компенсація шкоди, завдана пацієнту шкода, право на аліменти
