Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 травня 2026 року
у справі № 743/1920/23
Цивільна юрисдикція
Щодо умов задоволення позову про усунення перешкод у користуванні свердловиною для питної води, заявленого до власника розташованої неподалік вигрібної ями
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила зобов'язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні їй свердловиною з питною водою шляхом демонтування вигрібної ями та припинення її експлуатації.
Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказувала. що спорудження вигрібної ями без дотримання встановлених законодавством України норм і з урахуванням обставин справи вказує на порушення прав позивачки, наявність перешкод їй у здійсненні права користування та розпорядження майном, порушення права на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Правова позиція Верховного Суду: власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 391 ЦК України). Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, при яких власникам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей, та зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (ст. 103 ЗК України).
В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м (п. 2.22 ДСНіП). Законодавство України утверджує одним із правил добросусідства принцип запобігання забрудненню, згідно з яким утворювач (власник) відходів вживає заходи для уникнення, зменшення або усунення негативного впливу відходів на здоров'я людей та водні ресурси.
Для задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні свердловиною для питної води достатньо встановити або існування ризику забруднення питної води відходами з вигрібної ями, що може засвідчувати, зокрема, підтверджений документально факт порушення санітарних норм і правил побудови вигрібної ями (зокрема, нормативної відстані до свердловини, невикористання водонепроникних матеріалів), або потрапляння у питну воду відходів саме із такої ями, підтверджене аналізами води чи гідрогеологічними висновками. Тобто ризик забруднення питної води є юридично значущим навіть до реального настання шкоди. Зведення спірної споруди без дотримання встановлених законодавством норм може бути самостійною підставою для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні свердловиною.
Висновки: підставою для задоволення позову власниці свердловини для питної води може бути лише встановлення факту потрапляння у неї відходів із вигрібної ями відповідачки. Ця умова є однією із самостійних підстав для задоволення такого позову, але не виключною підставою.
Для балансування інтересів сторін згідно з доктриною порушення добросусідства (doctrine of nuisance) важливо встановити: що було споруджено раніше: вигрібна яма або свердловина для питної води; чи було таке спорудження на той час правомірним, зокрема, чи відповідало встановленим вимогам стосовно вибору місця та відстаней до інших об`єктів, щодо водотривкого характеру (водонепроникності) матеріалів, із яких споруджена вигрібна яма; чи не було таке спорудження проявом недобросовісної поведінки, спрямованої на унеможливлення ефективного використання іншої земельної ділянки для життєдіяльності її власника.
Ключові слова: захист права власності, правила добросусідства, дотримання екологічних вимог
