Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 грудня 2020 року
у справі № 910/2284/20
Господарська юрисдикція
Щодо доведення належного виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постановах
від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц
від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц
від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18
Фабула справи: ТОВ "Промексплуатація" звернулось з позовом до міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії Договору оренди земельної ділянки.
Оскільки після закінчення строку дії договору позивач продовжив користуватись земельною ділянкою, за відсутності заперечень відповідача проти продовження договору протягом місяця після завершення строку його дії, проте, зволікання зі сторони відповідача щодо укладення додаткової угоди до Договору оренди, позивач зазначає про наявність підстав для поновлення Договору оренди відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та укладення додаткової угоди в судовому порядку.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено частково. Визнано поновленим Договір оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих самих умовах. Доповнено ст. 3 Договору оренди земельної ділянки, п. 3.2 наступного змісту: "3.2. Дію цього договору продовжено на наступні 10 років відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Стягнуто з міської ради на користь ТОВ "Промексплуатація" 2 102,00 грн судового збору.
Мотивація касаційної скарги: міська рада вказує на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, а саме, ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц щодо наявності юридичних фактів для поновлення договору оренди.
Правова позиція Верховного Суду: Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, предметом розгляду у якій був спір про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій, зазначила, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Аналізуючи положення зазначеної правової норми, Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх висновках зазначала, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої ч.ч. 1-5, так і для підстави, передбаченої ч. 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
За змістом ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновки: для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", необхідно встановити наявність чотирьох основних юридичних фактів, і зокрема, належне виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди.
При цьому, в силу вимог положень ч. 1 ст. 33 вказаного Закону щодо належного виконання орендарем обов`язків за умовами договору та ст.ст. 13, 74 ГПК України, тягар такого доказування покладається саме на орендаря, тобто, особу, яка звернулась з позовом.
Ключові слова: тягар доказування обставин справи, встановлення предмету доказування, процедура пролонгації договору оренди, спосіб підтвердження належного виконання обов’язків
