Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 серпня 2020 року
у справі № 127/10266/19
Кримінальна юрисдикція
Щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого внаслідок м'якості
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Цим же вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 358 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання невідбутої частини покарання за вироком суду до призначеного покарання ОСОБА_1 остаточно призначено покарання 4 роки 10 місяців позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України; зі сплатою штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1, зокрема, в частині призначеного покарання за правилами ч. 4 ст. 71 КК України змінено. До призначеного покарання за даним вироком суду ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на підставі ч. 4 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України, повністю приєднано невідбуте покарання за вироком суду у виді 4 років 10 місяців позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 3 роки, з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, та покарання у виді арешту. В решті вирок суду залишено без змін.
ККС ВС ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасував і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
ВИСНОВКИ: у цьому кримінальному провадженні апеляційним судом не взято до уваги те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів середньої тяжкості, вчинив злочин в період іспитового строку, та вже відбував реальне покарання у виді арешту. Вказане свідчить про його стійку антигромадську поведінку та небажання стати на шлях виправлення. Таким чином, апеляційним судом не спростовані доводи прокурора про те, що місцевий суд при призначенні ОСОБА_1 мінімального виду та розміру покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 358 КК України, не врахував належним чином всіх обставин кримінального провадження та особу обвинуваченого, і призначив покарання, яке за своїм видом є надмірно м'яким.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила призначення покарання, загальні засади призначення покарання, кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, підстави скасування судових рішень, м'якість покарання, призначення покарання за сукупністю вироків
