Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 травня 2020 року
у справі № 754/2623/14-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо допустимості як доказів матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 190 КК.
За наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд скасував виправдувальний вирок й ухвалив обвинувальний, яким визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 190 КК, і призначив покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнив від відбування покарання.
ОЦІНКА СУДУ
За правилами ч. 2 ст. 246 КПК НСРД проводяться у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
У цій справі згідно з наявними в ній документами досудове розслідування розпочалося за фактом вимагання у ОСОБА_3 неправомірної вигоди посадовими особами ДПІ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК (станом на жовтень 2013 року - тяжкий злочин). Тому слідчий мав достатньо підстав для звернення до апеляційного суду з клопотанням про проведення негласних слідчих дій, яке було задоволено.
Після проведення НСРД й установлення службових повноважень ОСОБА_1 їй було оголошено підозру про вчинення тяжкого та невеликої тяжкості кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 190 КК.
У подальшому Законом України від 21 лютого 2014 року № 746-VII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень ст. 19 Конвенції ООН проти корупції», який набрав чинності 28 лютого 2014 року, ч. 3 ст. 364 КК було декриміналізовано.
Відповідно до встановленої сукупності фактів, що належать до предмета доказування у кримінальному провадженні, діяння ОСОБА_1 апеляційним судом правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 190 КК.
ВИСНОВКИ: з огляду на те, що на момент вчинення діяння ч. 3 ст. 364 КК України була чинною, не вбачалось і процесуальних безумовних перешкод для використання слідчими органами матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів винуватості особи, а суд апеляційної інстанції правомірно визнав їх допустимими та поклав в основу обвинувального вироку.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій, порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, критерії допустимості доказів, злочини у сфері службової діяльності
