Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 лютого 2026 року
у справі № 497/2392/22[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо неможливості провокації злочину у разі відсутності констатації факту вчинення злочину
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції вироком ОСОБА_6 визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього належного йому майна.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), Суд визнає необґрунтованими та не розглядає по суті заяви щодо провокації злочину, коли заявник заперечує факт вчинення ним злочину та одночасно заявляє про провокацію на його вчинення (рішення від 08 липня 2021 року у справі «Берлізев проти України»).
Так, у цій справі ЄСПЛ визнав непослідовними заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, на те що його спровокували вчинити інкримінований злочин. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників правоохоронних органів.
У цьому кримінальному провадженні особа, обвинувальний акт стосовно якої направлено до суду, також не визнавала вчинення інкримінованого їй діяння.
На переконання Суду, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК, підтверджується дослідженими судом безпосередньо в судовому засіданні протоколами слідчих (розшукових) дій, у тому числі за результатами проведення НСРД, висновком експерта, а також іншими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, які узгоджувалися між собою та підтверджували обставини, що підлягали доказуванню у даному кримінальному провадженні.
Невизнання вини обвинуваченим місцевий суд розцінив виключно як сформовану останнім позицію захисту власних інтересів, шляхом спроби уникнути відповідальності за скоєне, оскільки доводи сторони захисту про невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення спростовано сукупністю наданих державним обвинувачем доказів у даному кримінальному провадженні.
ВИСНОВКИ: відсутність констатації факту вчинення злочину виключає можливість провокації.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти основ національної безпеки, провокація кримінального правопорушення, незаконні дії правоохоронних органів
