Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 травня 2026 року
у справі № 554/6157/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо допустимості матеріалів оперативно-розшукової діяльності як доказів у кримінальному провадженні
Фабула справи: вироком суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 258-3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_6 вказує, що повідомлення начальника ГУ ВКР ДКР СБУ та рапорт старшого слідчого СВ УСБУ є внутрішніми документами, складеними працівниками, а відомості щодо джерел отримання зафіксованої в них інформації та дотримання вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» у матеріалах провадження відсутні, що виключає можливість визнання цих документів належними доказами.
Правова позиція Верховного Суду: згідно зі ст. 2 Закону оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних заходів
Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності, серед інших, є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання та розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України (п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону).
Окрім зазначених вище напрямів використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності, вони використовуються для попередження, виявлення, припинення і розслідування кримінальних правопорушень, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, та осіб, які безвісти зникли (п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону) та для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів (п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону).
Висновки: матеріали оперативно-розшукової діяльності (повідомлення начальника ГУ ВКР ДКР СБУ та рапорт старшого слідчого СВ УСБУ) відповідають як критеріям документа, визначеним у ст. 99 КПК України, згідно з якими документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, так і критерію належності доказу, визначеним ст. 85 цього Кодексу, відповідно до яких належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Ключові слова: територіальна підслідність, відсутність обвинуваченого, ідентифікації голосу особи
