Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 лютого 2021 року
у справі № 910/2861/18
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спору, який виник між замовником будівництва та інвестором внаслідок укладення договору на реалізацію проекту будівництва
ФАБУЛА СПРАВИ
Київський національний лінгвістичний університет (далі - Університет) звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Київська міська рада, Міністерство освіти і науки України, про:
- зобов`язання виконати пункт 5.2.3 інвестиційного договору на реалізацію проекту будівництва на земельній ділянці, а саме: передати Київському національному лінгвістичному університету 2 500 кв. м загальної площі студентського гуртожитку шляхом оформлення акта про результати інвестиційної діяльності по об'єкту в редакції, запропонованій позивачем;
- визнання за Університетом права власності на гуртожиток;
- визнання за Університетом права власності на частку розміром 7885/10000 об`єкта нерухомого майна, а саме гуртожитку.
ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» звернулося до Університету із зустрічним позовом про розірвання договору.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю.
ОЦІНКА СУДУ
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих від
Зміст адміністративного договору, зокрема, передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від господарських угод, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 814/1375/17 (провадження № 11-1256апп18).
Не можуть вважатися адміністративними договорами угоди, укладені в порядку цивільного або господарського законодавства.
Надання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування погодження, дозволу або прийняття рішення про вчинення підпорядкованим підприємством, установою, організацією правочинів щодо майна або щодо набуття, припинення, зміни цивільних прав чи обов`язків не є актом суб`єкта владних повноважень, а є волевиявленням засновника (вищого органу) такого підприємства, установи, організації.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зауважити, що на момент укладення між Університетом та ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» спірного договору - 20 лютого 2007 року, як постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 296 «Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном», так і скасоване нею розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 травня 2008 року № 703-р «Питання укладення деяких договорів», якими було запроваджено укладення державними підприємствами, установами та організаціями, господарськими товариствами, у статутному фонді (капіталі) яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України, ще не були прийняті, а звідси й не поширювались на правовідносини позивача та відповідача з укладення спірного договору.
ВИСНОВКИ: спір між Університетом та ТОВ виник унаслідок укладення договору на реалізацію проекту будівництва. Міністерство освіти і науки України не є стороною спірного договору. Проте між сторонами зазначеного договору (Університетом як забудовником та ТОВ як інвестором) відсутні відносини влади та підпорядкування, зміст спірного договору не визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері, тому цей договір не можна вважати адміністративним. З огляду на суб'єктний склад учасників спору, предмет і підстави як первісного, так і зустрічного позовів, а також характер спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду вважає правильним розгляд цієї справи за правилами господарського судочинства судами попередніх інстанцій.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист прав інвестора, господарська юрисдикція, адміністративна юрисдикція, спори у сфері будівництва
